Скарлет кольнуло докором сумління, проте вона відкинула його. Яка різниця, наскільки Вілл любить Тару? Вона однаково любить її сильніше. Скарлет потребувала Тари. То було єдине місце, яке вона любила, єдине місце, де всі любили її. Вілл зрозуміє, він усвідомить, що Тара — її єдина надія.
Скарлет підбігла до дзвіночка і смикнула за мотузку. До дверей підійшла Пенсі, спробувала відчинити, тоді вставила ключ, повернула й увійшла.
— Скажи містеру Батлеру, що я хочу його бачити. Тут, у своїй кімнаті, — сказала Скарлет. — І принеси вечерю, я голодна.
Вона вдягла суху нічну сорочку й теплий оксамитовий халат, зачесала волосся і стягнула його оксамитовою стрічкою. Скарлет побачила відображення своїх бляклих очей у люстерці.
Вона програла. Вона більше не намагатиметься повернути Рета.
Все мало бути по-іншому.
Усього за якихось кілька годин увесь її світ перевернувся догори дриґом. Вона досі не отямилася від слів Селлі Брутон і більше не могла залишатися у Чарлстоні після того, як дізналася про все. Це все одно, що намагатися збудувати дім на сипкому піску.
Скарлет притисла долоні до скронь, наче силкуючись навести лад у непевних думках. Вона не могла розібратися у всіх думках, що крутилися одночасно у її голові. Має бути щось одне, на чому варто зосередитись. Усе життя вона досягала успіху тоді, коли концентрувала увагу на одній єдиній цілі.
Тара...
Зараз це буде Тара. Коли вона отримає остаточний контроль над Тарою, вона подумає про решту...
— Ось ваша вечеря, міс Скарлет.
— Постав тацю на стіл, Пенсі. Залиш мене саму. Коли я поїм, то дам тобі знати.
— Так, ме'. Містер Рет каже, що прийде, коли поїсть.
— Залиш мене саму.
Рет дивився незворушно, але підозріливо.
— Скарлет, ти хотіла мене бачити?
— Так, але не хвилюйся, сваритися я наміру не маю. Хочу запропонувати тобі угоду.
Вираз його обличчя не змінився. Рет мовчав.
Скарлет говорила спокійно та діловито.
— Ми обоє знаємо, що ти можеш змусити мене залишитися у Чарлстоні й ходити на всі бали та прийоми. Ми також обоє знаємо, що коли я туди потраплю, ти не владний будеш над моїми словами чи діями. Тому я пропоную ось що: я поводитимусь так, як хочеш ти, а ти допоможеш мені отримати бажане. Не переймайся, це не пов'язано з Чарлстоном чи з тобою.
Рет присів, дістав сигару й запалив.
— Я слухаю уважно, — промовив нарешті.
Скарлет пояснила свій план, все більше розпалюючись із кожним словом. Коли вона закінчила, то нетерпляче чекала на відповідь Рета.
— Мене захоплює твоє зухвальство, Скарлет. Я не задумувався, чи можеш ти виступити проти генерала Шермана, проте намагання перехитрити католицьку церкву може стати спробою відкусити шматок, який ти не зможеш прожувати.
Рет сміявся з неї, проте то був радше дружній сміх. Наче він повернувся в ті часи, коли вони були друзями.
— Нікого я не намагаюся перехитрити. Просто хочу чесної угоди, от і все.
Рет скривився.
— Ти? Чесної угоди? Скарлет, ти мене розчаровуєш. Ти що, не при собі?
— Усе чесно! Не розумію, чому ти так кажеш. Ти добре знаєш, що я не намагалася б обманути церкву. — Обурення Скарлет змусило його сміятися ще більше.
— Нічого я такого не знаю, — відказав Рет. — Це тому ти щонеділі ходила на месу? Ти давно це спланувала?
— Нічого я не планувала. А взагалі я не знаю, чому мені знадобилося стільки часу, щоб додуматись до цього. — Скарлет прикрила рота рукою. Як він це робить? Рет умів змушувати розповідати більше, ніж вона хотіла. Скарлет прибрала руку й подивилася на нього сердито. — То ти допоможеш чи ні?
— Я хочу, але не знаю яким чином. Що, як матінка-настоятелька відмовить тобі? Ти все одно залишишся до кінця сезону?
— Я вже пообіцяла, хіба ж ні? До того ж немає причин їй мені відмовляти. Я запропоную набагато більше, ніж Вілл. Та й ти можеш використати свій вплив. Ти знаєш усіх у цьому світі й можеш усе залагодити.
Він усміхнувся.
— Ти так щиро віриш у мене, Скарлет. Це дуже зворушливо. Я знаю кожного негідника й покидька, кожного брехливого політика й нечесного ділка, однак не маю жодного впливу на добрих людей. Краще я дам тобі пораду. Не замилюй їй бавовною очі. Просто скажи їй правду, якщо можеш, і погоджуйся на все, що вона скаже. Не торгуйся.
— Рете Батлер, ти — простак. Лише дурень запитує ціну, купуючи. Жіночий монастир не аж так потребує грошей. У них великий будинок і територія, сестри працюють безоплатно, є там золоті свічники й великий золотий хрест на олтарі в каплиці.