Пенсі змокла ще більше. Намагаючись кашляти якомога голосніше й страшніше, вона пошкутильгала виконувати наказ Скарлет. «Треба до неї дрин узяти», — подумала Скарлет, але зараз вона була засмучена, а не зла.
Увечері дощ припинився. Міс Еленор та Розмарі вирішили піти до крамниць на Кінґ-стрит. Скарлет не мала ані найменшого бажання йти з ними. Вона сиділа в своїй кімнаті, занурена у роздуми, допоки не здалося, що стіни її розчавлять. Тоді спустилася до бібліотеки. Може, Рет виявить крихту співчуття? Їй більше ні з ким було обговорити цю ситуацію, оскільки вона нікому не розповідала про це.
— Як проходить реформація католицької церкви? — поцікавився Рет, піднявши брову.
Скарлет почала гнівну розповідь про втечу матінки-настоятельки. Обрізаючи та підпалюючи тонку сигару, Рет намагався видушити із себе крихту співчуття.
— Я збираюсь вийти на веранду, — сказав він, задоволено підпаливши сигару. — Ходімо надвір, подихаємо свіжим повітрям. Гроза повернула літо, на вулиці дуже тепло.
Після темної їдальні сонячне світло засліплювало. Скарлет затулила очі рукою, вдихаючи запах вологої зелені саду, солоний аромат моря й дим сигари з чоловічим характером. Несподівано для себе Скарлет явно усвідомила присутність Рета поруч. Вона була така схвильована, що відійшла від нього на кілька кроків, і голос його тоді звучав наче з великої відстані.
— Думаю, збори сестер проходять у Саванні. Ти могла б поїхати туди після дня святої Цецилії на день народження діда. То більше, що тітки до тебе прискіпувалися. Якщо це важливі церковні збори, єпископ неодмінно буде присутнім. Може, з ним тобі пощастить більше.
Скарлет намагалася обміркувати його пропозицію, проте не могла зосередитись. Не тоді, коли він так близько. Химерно почуватись так засоромлено, коли їм було добре разом. Рет схилився до однієї з колон, явно насолоджуючись сигарою.
— Я подумаю про це, — промовила Скарлет. Вона пішла геть дуже швидко, щоб не розплакатись просто при ньому.
«Що зі мною відбувається? — запитувала себе Скарлет, а сльози текли з очей. — Я перетворююся на плаксійку, яких я завжди зневажала. Що з того, якщо мені потрібно більше часу, аби отримати те, чого прагну? У мене буде Тара... і Рет, навіть якщо мені знадобиться сто років».
29
— За все своє життя ще не була такою роздратованою, — сказала Еленор Батлер.
Тремтячими руками вона наливала чай. На підлозі біля її ніг лежав зім'ятий листок паперу. Телеграма прийшла, коли вони з Розмарі виходили на закупи: кузен Таунсенд Еллінтон разом з дружиною приїжджають у гості з Філадельфії.
— Попередили за два дні! — вигукнула Еленор. — Ти можеш у це повірити? Можна подумати, вони ніколи не чули про війну.
— Вони зупиняться в номері готелю «Чарлстон», мамо, — заспокійливо мовив Рет, — і ми візьмемо їх із собою на бал. Усе не так погано.
— Все жахливо, — заперечила Розмарі. — Не розумію, чому ми повинні панькатися з янкі.
— Тому що це наша рідня, — суворо відповіла її мати. — І ти будеш дуже люб'язна. Крім того, твій кузен Таунсенд зовсім не янкі. Він воював на боці генерала Лі.
Розмарі насупилась і змовчала.
Міс Еленор почала сміятись.
— Я маю припинити скаржитись, — сказала вона. — Зрештою, буде цікаво подивитися на зустріч Таунсенда і Генрі Реґґа. Косоокий Таунсенд і лупатий Генрі. Як думаєте, вони зможуть потиснути один одному руки?
«Еллінтони не такі вже й погані, — думала Скарлет, — хоча ніколи не знаєш, куди діти очі під час розмови з кузеном Таунсендом». Його дружина Генна не була такою красивою, як передбачала міс Еленор, що і так було ясно. Тим не менше, її вишите перлами яскраво-червоне парчеве вбрання на бал і високий діамантовий комір змушували Скарлет почуватися страшенно старомодно в її зношеній бордовій оксамитовій сукні з камеліями. Дякувати Богу, це був останній бал у цьому сезоні.
«Сказав би мені хто коли, що танці можуть набриднути, і я би сказала, що то брехня, aлe з мене вже досить. О, лиш би все владналося з Тарою!» Вона прислухалась до поради Рета і вирішила поїхати до Саванни. Але її гнітила перспектива кожен день проводити зі своїми тітоньками, тож вона вирішила зачекати повернення матінки-настоятельки до Чарлстона. Розмарі збиралася навідатись до міс Джулії Ешлі, тож нарешті вона позбудеться цієї причепи. А міс Еленор завжди була приємною компанією.
Рет від'їжджав до Дапмор Лендінґ. Вона не буде зараз про це думати. Бо інакше не переживе цей вечір.