Скарлет помітила збентеженість Генни Еллінтон. «Закладаюсь, що вона одна із тих аболіціоністок, які зроду не бачили чорну людину зблизька. Цікаво, якою була б її реакція, якби хтось їй розповів про інші справи Шеби. Рет казав, вона має більше мільйона доларів золотом у сейфі банку в Англії. Сумніваюся, що Еллінтони з нею зрівняються».
30
Потім Скарлет увійшла до бальної зали, тепер була її черга різко зупинитися, забувши, що позаду неї йдуть інші. Вона була приголомшена красою — надто приголомшливою і чарівною, щоби бути правдою.
Величезна бальна зала яскраво, але м'яко освітлювалася свічками. З чотирикаскадної кришталевої люстри, що, здавалося, плила десь високо вгорі. З парних кришталевих із позолотою підсвічників уздовж дальніх стін. З величезних дзеркал у позолочених рамах, що знову і знову відбивали світло від полум'я. З широких темних вікон, що були наче дзеркала. З високих розгалужених срібних канделябрів на довгих столах, де стояли велетенські срібні чаші з пуншем і своїми заокруглими гранями відсвічували золотисті вогники.
Скарлет захоплено засміялась і переступила поріг.
— Гарно проводиш час? — спитав її Рет згодом.
— О, так! Це найкращий бал сезону. — Вона справді так думала, вечір проходив саме так, як і має бути на балу, — наповнений музикою, сміхом і радістю, що лунали звідусіль. Щоправда, вона не дуже зраділа, коли отримала свою танцювальну картку, хоча її і презентували з букетом гарденій, обгорнутих папером зі сріблястою стрічкою. Здавалося, що голови Товариства заповнили в карточках імена всіх леді наперед. Але згодом вона переконалася, що розподіл по групах був майстерно спланований. Вона танцювала і зі знайомими чоловіками, і з чоловіками, яких бачила вперше, старими і молодими, старожилами Чарлстона і з його гостями, з чарлстонцями, які жили в багатьох різних місцях, але завжди поверталися додому до дня святої Цецилії. Тож за кожним танцем стояла спокуслива можливість чергового сюрпризу і впевненість у новому партнері. І ніякої плутанини. Імені Міддлтона Кортні не було в її карточці. Їй не потрібно було ні про що думати, лише насолоджуватися танцями під прекрасну музику у вишуканій залі.
І так було з усіма. Скарлет усміхалася, коли бачила, як її тітоньки не пропускають жодного танцю; навіть зазвичай сумне обличчя тітоньки Юлейлії світилося радістю. Тут для всіх дам вистачало кавалерів. А отже, не було зніяковілості. Страшенно молоді дебютантки у ніжних білих сукнях танцювали з чоловіками, вправними і в танці, і в розмові. Вона бачила Рета зі щонайменше трьома з них, але жодного разу з Енн Гемптон. Скарлет було цікаво, як багато відомо мудрим старим головам. Їй було байдуже. Вона була щаслива. А Еллінтони викликали в неї сміх.
Генна вочевидь почувалась, наче принцеса на балу. Вона, мабуть, танцювала з найбільшими лестунами в Чарлстоні, злісно роздумувала Скарлет. Та ні, вирішила вона, Таунсенд, здається, проводить час ще краще за свою дружину. З ним явно всі були дуже люб'язні. Вони точно ніколи не забудуть цієї ночі. Що вже й говорити, вона також. Попереду був шістнадцятий танець. Як розповів їй Джосая Енсон під час вальсу, він був присвячений для закоханих та одружених пар. На Балу святої Цецилії чоловіки та дружини наче заново закохувались одне в одного, говорив він з удаваною серйозністю. Він був президентом Товариства, тож знав, про що говорить. Це було одне з правил святкування. Вона буде танцювати цей танець із Ретом.
Тож коли він взяв її в свої обійми і спитав, чи їй подобається на балу, вона відповіла «Так» від щирого серця.
О першій годині оркестр зіграв останні акорди «Вальсу синього Дунаю», і бал закінчився.
— Але я не хочу, щоб він закінчувався, — поскаржилася Скарлет.
— Прекрасно, — відповів Майлз Брутон, один із голів, — ми сподівалися, що всі відчуватимуть те ж саме. Атепер ідемо вниз на вечерю. Товариство пишається своіми тушкованими устрицями не менше, ніж пуншем. Сподіваюсь ви скуштували наш відомий напій?
— Це справді так. Здалося, що моя голова зараз піде обертом. — Пунш на Балу святої Цецилії складався переважно з відмінного шампанського, змішаного з найкращим бренді.
— Ми, чоловіки, вважаємо, що це чудодійний засіб для ночі танців. Він дає в ноги, а не в голову.
— Що за дурниці, Майлзе! Селлі завжди говорила, що ти один з найкращих танцюристів у Чарлстоні, хоча я думала, що вона просто вихваляється. Але тепер я знаю, що вона казала щиру правду. — Ямочки на щоках, усмішка, жарти — все було настільки відпрацьовано у Скарлет, що їй навіть не потрібно було слухати, про що вона говорила. Чому Рет так забарився? Чому він теревенив з Едвардом Купером замість того, щоб вести її на вечерю? Селлі Брутон ніколи не пробачить їй, якщо вона так довго затримуватиме Майлза.