Скарлет з радістю погодилася завітати на чай. Тоді зняла капелюшок і накидку й підійшла до леді, що вибирали мереживо. Виявляється, вона не одна О'Гара, що знає, як управляти магазином. День народження доньки її кузена! «Це моя перша двоюрідна племінниця!» Хоч Скарлет і виростала без традиційної для Півдня родини, що складалася з багатьох поколінь, вона все ж була південкою і могла назвати точні родинні зв'язки між кузенами до десятого коліна. Їй було надзвичайно приємно спостерігати за роботою Джеймі, бо він був живим підтвердженням усього, що їй говорив Джералд О'Гара. Від О'Гар у нього було чорне кучеряве волосся і блакитні очі. Широкий рот і короткий ніс на рум'яному обличчі. На додачу, він був кремезним чоловіком — високим і широкоплечим, з міцними, наче стовбури дерев, ногами, що могли витримати будь-яку бурю. Він вражав.
— Твій татко був найхирлявіший з нас усіх, — сказав Джералд без сорому за себе, але з особливою гордістю за своїх братів. — У матері було восьмеро дітей, усі хлопці, а я — останній, і тільки твій тато не вдався рослий, наче гора.
Скарлет було цікаво, хто з братів був батьком Джеймі. Байдуже, вона дізнається за чаєм. Ні, це не чаювання, це вечірка з нагоди дня народження! Її двоюрідної племінниці.
35
На свого кузена Скарлет дивилася з ретельно прихованим інтересом. У денному світлі зморшки й мішки під очима не приховувало тьмяне світло крамниці. Він був чоловіком середніх літ, уже починав гладшати. Скарлет чомусь вважала, що вони приблизно одного віку, оскільки кузени. Порозносивши покупцям пакунки, повернувся син Джеймі, і Скарлет з подивом побачила юнака, а не хлопчика. До того ж юнак мав вогняно-руде волосся. Скарлет знадобився деякий час, щоб звикнути.
«То ось як Джеймі виглядає при денному світлі». Він... не скидався на джентльмена. Скарлет не могла пояснити, звідки вона це знала, однак це було очевидно як білий день. Одягнений Джеймі був не як годиться — костюм темно-синього кольору, однак не достатньо темного. Надто тісний у плечах і грудях, в інших місцях він на Джеймі висів. Скарлет знала, що одяг Рета був результатом роботи першокласного кравця та його власного перфекціонізму. Вона не очікувала, що Джеймі одягатиметься достоту, як Рет, насправді вона не зустрічала жодного чоловіка, який одягався б, як Рет. Проте міг би він щось зробити, щоб не виглядати отак... по-простацьки. Джералд О'Гара завжди виглядав як джентльмен, незалежно від того наскільки зношеним чи м'ятим був його одяг. Скарлет не спадало на думку, що тихий авторитет і вплив матері сприяли його перетворенню на землевласника-джентльмена. Вона знала лише, що радість від знаходження кузена кудись поділася. «Що ж, мені просто потрібно випити чаю і з'їсти шматок пирога, й можна йти геть». Вона приязно усміхнулася Джеймі.
— Я так схвильована зустріччю з родиною, що й не знаю, що сказати, Джеймі. Було б прихопити подарунок на день народження твоєї доньки.
— Хіба ж не найкращий подарунок для неї — твій візит, Кеті-Скарлет?
«У нього блиск в очах, як у тата, — подумала Скарлет. — І говорить він так само насмішкувато, з ірландським акцентом. Якби ще він не носив капелюх-котелок. Таких уже ніхто не носить!»
— Ми проходитимемо повз будинок твого дідуся, — сказав Джеймі, наганяючи тим самим страху на Скарлет. Якщо тітки побачать, то чи доведеться їх знайомити? Вони завжди вважали, що мама вийшла заміж не за рівню. І це було б найкращим доказом. Що він каже? Слід бути пильною.
— ... залиш тут служницю. З нами вона почуватиметься ніяково, ми ж бо не маємо слуг.
«Не маєте слуг? Святий Боже! Слуги є у всіх, ну просто у всіх! Де ж вони живуть? Це — син татового брата, дядько Джеймс — татів брат. Ні, я не зневажатиму пам'яті тата, ницо злякавшись випити чаю з Джеймі, навіть якщо підлогою бігатимуть миші...»
— Пенсі, — Скарлет звернулася до служниці, — коли дістанемося дідового дому, заходь усередину. Передаси, що я повернуся відразу додому... Ти ж проведеш мене додому, Джеймі? — Вона не боялася пацюка, що міг пробігти біля ніг, проте зовсім не бажала зруйнувати свою репутацію, пройшовшись вулицею на самоті. Леді так не роблять.
На превелику радість Скарлет, вони пройшлися вулицею поза будинком дідуся, а не перед будинком, де тітки часто влаштовували собі «променад». Пенсі радо увійшла в садок через ворота, позіхаючи і мріючи повернутися до сну. Скарлет намагалася приховати хвилювання. Вона чула, як Джером скаржився тіткам на погіршення вигляду околиць. Лише кілька кварталів на схід старі красиві будинки перетворились на пошарпані пансіони для моряків, які на кораблях ходили туди-сюди із переповненого порту Саванни. А ще для безлічі іммігрантів, які прибували на деяких із цих кораблів. Більшість із них, якщо вірити елегантному старому негру-снобу, були немитими ірландцями.