— Не можу повірити! — сказала Скарлет. Під брудним чолом в очах світився спантеличений вираз, а пальці вчепилися, наче кігті, в чотки, що вона позичила в Юлейлії.
Старша черниця повторила свої слова терпляче й без емоцій.
— Матінка-настоятелька проведе в усамітнені цілий день. Вона буде молитися й постувати. — Вона втішила Скарлет і пояснила: — Сьогодні попільна середа.
— Я знаю, що сьогодні попільна середа, — ледь стримувалася Скарлет. Вона встигла вчасно припнути язика. — Скажіть, що я дуже засмутилася, будь ласка, — промовила вона спокійно. — Я повернуся завтра.
Прийшовши до будинку Робійярів, Скарлет одразу вмилася.
Помітно було, що Юлейлія та Полін шоковані, проте вони не вимовили ані слова. Мовчання було їх єдиною зброєю, коли Скарлет була не в гуморі. Проте, коли вона повідомила, що хоче снідати, Полін не втрималась:
— Ти пошкодуєш про це вже до кінця дня, Скарлет.
— Цікаво, чому, — перепитала Скарлет. Вона була налаштована рішуче. Зціпила зуби.
Коли Полін пояснила, від здивування Скарлет аж розтулила рота. Вона нещодавно навернулася до релігії, отож була певна, що постити означає просто замість м'яса їсти щоп'ятниці рибу. Цю страву вона любила, тож проти такого правила не протестувала. Але те, що повідала Полін, викликало справжній спротив.
Під час Великого посту на день дозволялося їсти лише один раз, і так протягом усіх сорока днів. М'ясо під забороною. Виняток становили неділі, коли дозволялося їсти тричі, проте м'яса все одно не можна.
— Не можу повірити! — вигукнула Скарлет вдруге за останню годину. — Вдома ми такого ніколи не робили.
— Ви були дітьми, — сказала Поліп, — але я певна, що твоя мати постила як належить. Не розумію лише, чому вона не ознайомила тебе з великопісними правилами, коли ви підросли. З іншого боку, вона тоді була ізольована в селі без священика. А ще й вплив містера О'Гари... — Голос її стишився.
Очі Скарлет запалали від роздратування.
— Вплив містера О'Гари... про що це ви, хотілося б мені знати?
Полін опустила очі.
— Усім відомо, що ірландці дозволяють собі вільно трактувати закони Церкви. Але їх звинувачувати не можна, бідні неписьменні люди. — Вона перехрестилася.
Скарлет тупнула ногою.
— Я не збираюся вислуховувати увесь цей французький снобізм. Тато завжди був хорошим чоловіком і його «вплив» не що інше як доброта й щедрість, про які вам анічогісінько не відомо. До того ж увесь учорашній вечір я провела з його родиною. І скажу вам, що вони хороші люди. Краще бути під їхнім впливом, ніж терпіти вашу прісну манірність.
Юлейлія розридалася. Скарлет поглянула на неї сердито. «Шмигатиме тепер носом годинами, — подумала Скарлет. — Не терплю цього».
Полін голосно схлипувала. Скарлет розвернулася й не могла повірити своїм очам. Полін же-бо ніколи не плакала.
Скарлет безпомічно дивилася на дві схилені сиві голови і зсутулені плечі. Полін виглядала такою худою та вразливою.
Господи! Скарлет підійшла до тітки й торкнулася її спини.
— Пробачте, тітко Полін, я не хотіла вас образити.
Коли всі помирилися й заспокоїлися, Юлейлія запропонувала Скарлет прогулятися з ними.
— Ми з Полін вважаємо, що прогулянка — це прекрасний спосіб відновити сили, — сказала вона весело. А тоді жалісливо скривила рота. — А ще відволікає від думок про їжу.
Скарлет погодилася одразу, бо й сама хотіла вибратися з дому. Вона була переконана, що відчувала аромат смаженого бекону з кухні. Скарлет пройшлася з тітоньками навколо зеленої тераси перед будинком, потім до наступної тераси і так далі, поки не нагулялися. Коли вони повернулися до будинку, Скарлет насилу волочила ноги, майже як Юлейлія, проте була певна, що пройшлася кожною з двадцяти з лишком терас, що розташовувалися в Саванні й надавали їй неповторного шарму. Скарлет також знала точно, що нагуляла вовчий апетит і страшенно знудилася. Сил додавав той факт, що наближався обід... Скарлет не пам'ятала на своєму віку такої смачної риби.
«Яке полегшення!» — подумала Скарлет, коли тітоньки пішли нагору подрімати по обіді. Їхні спогади про Саванну дуже давні, а якщо їх буде забагато, то це може довести будь-кого до вбивства. Скарлет блукала великим будинком. Вона несвідомо брала в руки срібло та порцеляну зі столів і клала назад, не бачачи насправді.
Чому з настоятелькою так складно? Чому вона не може принаймні поговорити зі Скарлет? Для чого жінка такого статусу проводите цілий день в усамітненні, хай навіть цей день — попільна середа? Матінка-настоятелька і так праведна людина. Для чого їй проводити день у молитві й пості?