«...бо твоя телеграма прибула вже після того, як він пішов, тож коли він приходив, я ще не знав, де ти. Я ще йому не повідомив, бо не знаю, що ти задумала, та підозрюю, що я в цьому участі брати не схочу.
Цей судовий адвокат мав два запитання від Рета. Перше — про твоє місце перебування. Друге — чи ти хочеш розлучення?
Скарлет, я не знаю, що ти маєш на Рета, щоб він дав тобі стільки грошей, і знати не хочу. Хоч би що він зробив, щоб дати тобі причини розлучатися з ним, це теж не моє діло. Я ніколи не бруднив руки справами про розлучення і не збираюся й надалі цього робити. Крім того, це буде просто марною тратою гасу і грошей. У Південній Кароліні немає розлучень, а саме там зараз офіційно проживає Рет.
Та якщо ти й далі наполягатимеш на цій дурній затії, я дам тобі координати адвоката в Атланті із майже незіпсованою репутацією навіть попри те, що він, наскільки я чув, уже здійснив два розлучення. Але попереджаю, що тобі доведеться передати йому чи комусь іншому все управління своїми юридичними справами. Я більше нічого для тебе не робитиму. Якщо ти сподіваєшся розлучитися з Ретом, щоб одружитися з Ешлі Вілксом, то, думаю, тобі варто подумати ще раз. Справи у Ешлі йдуть набагато краще, ніж усі сподівалися. Міс Індія і моя наївна сестра підтримують затишок у домі для нього та його сина. Якщо ти влізеш у його життя, то все зруйнуєш. Залиш бідаку в спокої, Скарлет».
«А й справді, залишити Ешлі в спокої! Хотіла б я знати, як би комфортно йому було і як би він процвітав, якби я залишила його у спокої. З усіх людей дядечко Генрі мав би краще знати, аніж вичитувати мене, наче якась святенна стара діва, і безпідставно робити всілякі бридкі висновки. Він знає все про будівництво на окраїні». Лист глибоко ранив почуття Скарлет. Дядечко Генрі був найближчим для неї — наче батько чи друг в Атланті — і його звинувачення різали по живому. Вона проглянула кілька останніх рядків, а тоді швиденько нашкребла відповідь, щоб Пенсі віднесла її на телеграф.
АДРЕСА В САВАННІ НЕ СЕКРЕТ КРПК РОЗЛУЧЕННЯ НЕБАЖАНЕ КРПК ГРОШІ ЗОЛОТОМ?
Якби дядечко Генрі так не нагадував стару квочку, то вона б довірила йому купівлю золота, яке потім потрібно було покласти у сейф. Та людина, якій не вистачило глузду дати Ретові її адресу, може не додуматися й до іншого. Скарлет кусала себе за кісточку великого пальця на лівій руці, хвилюючись через гроші. Можливо, їй варто з'їздити в Атланту, щоб поговорити з Генрі, банкірами і Джо Коллтоном. Можливо, варто купити більше землі на окраїні й збудувати ще кілька будинків. Дешевше, ніж зараз, уже не буде, зважаючи на те, що наслідки Паніки усе ще пригнічують торгівлю.
Ні! Потрібно розставити пріоритети. Рет намагався знайти її. Вона усміхнулася до себе, а пальцями правої руки розправила почервонілу шкіру на великому пальці лівої. Він не обдурить її цими розмовами про розлучення. Чи переведенням грошей, наче їхня угода здійснена. Що рахується — єдине, що рахується, — це те, що він хоче знати, де вона. Він не забариться після того, як дядечко Генрі йому повідомить.
— Не кажи дурниць, Скарлет, — мовила Полін холодним тоном. — Звісно ж ти поїдеш завтра додому. Ми завжди повертаємося в Чарлстон у суботу.
— Це не означає, що і я повинна. Я вже казала вам, що вирішила на якийсь час залишитися в Саванні.
Скарлет не могла дозволити Полін її потурбувати, тепер, коли вона знала, що Рет її шукає, її ніщо не турбувало. Вона зустріне його просто тут, у цій елегантній рожево-золотій кімнаті, і примусить благати її повернутись. Після того як його буде достатньо присоромлено, вона погодиться, і тоді він обійме її і поцілує...
— Скарлет! Відповідай, будь добра, коли я тебе питаю!
— Перепрошую, тітко Поліп?
— Що ти збираєшся робити? Де ти зупинишся?
— Тут, звісно ж.
Скарлет і на думку не спадало, що їй можуть бути не раді, щоб вона залишалася в домі свого дідуся скільки їй буде завгодно. На Півдні усе ще строго дотримувалися традицій гостинності і було нечувано, щоб гостя просили поїхати, поки він сам не вирішував, що вже час.
— Père не любить сюрпризів, — сумно проказала Юлейлія.
— Думаю, я можу просвітити Скарлет щодо звичаїв цього дому і без твоєї допомоги, сестро.
— Звісно можеш, сестро, я ніколи й не казала іншого.
— Я піду запитаю в дідуся, — мовила Скарлет, підводячись. — Хочете зі мною?
«Тремтять, — подумала вона, — ось, що вони роблять. Бояться, що як зайти до нього без запрошення, то дідусь розгнівається. На Бога! Що іще він може зробити їм такого, чого ще не робив?» Вона пройшла коридором, за нею пленталися перешіптуючись тітки, і постукала в двері до старого.