Він поглянув на Джералда, так само як і Біллі, Мет, Брайян, Денієл і старий Джеймс. І Скарлет теж, хоч вона й не знала, чого вони всі дивляться.
Джералд узяв руку своєї молодої нареченої.
— Не соромся, Поллі, — сказав він. — Ти тепер така ж О'Гара, як і всі інші. Скажи, кому з нас варто поговорити з твоїм батьком.
— Том Мак-Мегон — підрядчик усього будівництва, — прошепотіла Морін до Скарлет. — Якщо Том скаже, що робота може сповільнитись, єпископ Ґросс буде готовий пообіцяти будь-що. Без сумніву, він страшенно боїться Мак-Мегона. Як і всі інші в цьому світі.
Скарлет сказала:
— Нехай це зробить Колум.
Вона не сумнівалася, що він найкраще справиться з тим, що потрібно зробити. Попри невисокий зріст і знезброювальну усмішку, Колум О'Гара мав силу і владу.
Усі О'Гари хором підтримали цю ідею. Колум — саме той, хто може зробити те, що треба.
Він усміхнувся усім за столом, а тоді до Скарлет.
— Тоді ми тобі допоможемо. Хіба ж не чудово мати родину, Скарлет О'Гара? Особливо коли маєш невісток чи зятів, які можуть допомогти? Ти повернеш собі Тару, ось побачиш.
— Тара? До чого тут Тара? — запитав старий Джеймс.
— Так Джералд назвав плантацію, дядьку Джеймсе.
Старий розсміявся, що аж закашлявся.
— Ото вже Джералд, — сказав він, коли знову зміг говорити, — як для такого маленького чоловіка, він завжди був про себе високої думки!
Скарлет заціпеніла. Ніхто не насміхатиметься з її батька, навіть його брат.
Колум м'яко звернувся до неї.
— Те-с-с, він не хотів нікого образити. Поясню тобі все пізніше.
І таки пояснив, коли проводив її до дідового дому.
— «Тара» — магічне слово для всіх ірландців, Скарлет, і магічне місце. Вона була центром усієї Ірландії, домом верховних королів. Ще до того, як збудували Рим, чи навіть Афіни, дуже-дуже давно, коли світ ще був молодий і сповнений надій, в Ірландії правили королі справедливі й прекрасні, як сонце. Вони приймали дуже мудрі закони та наділяли поетів прихистком і багатством. Вони були відважними велетами, що карали за злодіяння своїм гнівом і билися з ворогами за правду, красу й Ірландію скривавленими мечами та чесними серцями. Сотні й тисячі років правили вони своїм милим зеленим островом, а по всій країні лунала музика. На пагорб Тара вели п'ять шляхів з кожного кутка країни і щотри роки всі люди сходилися на святкування в бенкетній залі, де співали поети. Це не просто історія, а велика правда, бо ж вона записана в усіх історіях інших країн, а сумні слова її кінця занесено у великі монастирські книги: «Року Божого п'ять сотень п'ятдесят четвертого відбувся останній бенкет у Тарі».
Голос Колума повільно затих на останньому слові, і Скарлет відчула, як печуть її очі. Вона була зачарована цією історією і його голосом.
Далі вони якийсь час ішли мовчки. А тоді Колум сказав:
— Твій батько мав благородну мрію — відбудувати нову Тару в новому світі, в Америці. Мабуть, він і справді був добрим чоловіком.
— Таки був, Колуме. Я так сильно його любила.
— Коли наступного разу поїду до Тари, думатиму про нього і його доньку.
— Наступного разу, коли поїдеш? Хочеш сказати, що вона ще існує? Це реальне місце?
— Таке ж реальне, як дорога під нашими ногами. Це чудовий зелений пагорб, сповнений магії, на якому пасуться вівці. Згори можна далеко оглянути той самий прекрасний світ, який бачили стародавні королі. Це недалеко від того села, де я живу, де народилися наші з тобою батьки, у графстві Міт.
Скарлет була приголомшена. Тато, мабуть, теж там бував, стояв там, де колись стояли королі! Вона уявляла, як він випинає груди і бундючиться, як він це робив, коли був задоволений собою. Це викликало в неї лагідний сміх.
Коли вони дійшли до будинку Робійярів, вона неохоче зупинилася. Скарлет готова була годинами йти і слухати жвавий Колумів голос.
— Навіть не знаю, як вам за все віддячити, — сказала вона йому. — Тепер я почуваюся в мільйон разів краще. Я цілком упевнена, що ви переконаєте єпископа змінити думку.
Колум усміхнувся.
— Все по черзі, кузино. Спочатку лютий Мак-Мегон. Та яке ім'я сказати єпископові, Скарлет? Бачу обручку на твоєму пальці. Для єпископа ти не О'Гара.
— Ні, звісно ні. Моє прізвище в заміжжі — Батлер.
Колумова усмішка зникла, а потім відновилася.
— Це сильне прізвище.
— Можливо, в Північній Кароліні, однак тут мені від нього небагато користі. Мій чоловік із Чарлстона. Його звуть Рет Батлер.
— Я здивований, що він не допомагає тобі у цих справах.
Скарлет безтурботно усміхнулась.
— Він би допоміг, якби міг, та поїхав на Північ у справах. Він дуже успішний ділок.