Вуличний торговець роздавав лимонад і кокосові цукерки кожному з О'Гарів, починаючи з дітей. Коли він дійшов до Скарлет, вона з усмішкою взяла цукерку й відкусила шматок. Вона їла на вулиці! Жодна леді б так не вчинила, навіть якби помирала з голоду. «Як тобі це, дідусю!» — подумала вона, задоволена з власної зіпсованості. Кокос був свіжий, соковитий, солодкий. Скарлет дуже сподобалося, навіть попри те, що вона втратила захопливе відчуття непослуху, коли побачила, що міс Телфар і собі гризе щось, затиснувши ласощі великим і вказівним пальцями в рукавичках.
— Я все ще наполягаю, що ковбой у зеленому капелюсі був найкращий, — не здавалася Мері-Кейт. — Він виробляв усілякі штуковини з мотузкою і був дуже симпатичний.
— Ти так кажеш тільки тому, що він нам усміхнувся, — пробурчала Гелен. У десять років вона була ще замалою, щоб розуміти романтичні мрії п'ятнадцятирічних. — Найкращою була платформа, на якій танцювали лепрекони.
— Це були не лепрекони, дурненька. В Америці лепреконів немає.
— Вони танцювали навколо великого мішка із золотом. Ніхто, крім лепреконів, не має мішків із золотом.
— Ти ще така дитина, Гелен. Це були просто хлопці в костюмах. Хіба ти не бачила, що у них несправжні вуха? В одного з них вони відпали.
Морін втрутилася, перш ніж суперечка вийшла з-під контролю.
— Парад був чудовий, увесь і повністю. Ходімо, дівчата, тримайте Джекі за руку.
Чужі одне одному у кожен інший день, у день Святого Патрика люди трималися за руки, танцювали і співали разом. У них були одні на всіх сонце, повітря, музика й вулиці.
— Дуже смачно, — сказала Скарлет, коли спробувала курячу ніжку з однієї з вуличних яток.
— Чудово, — мовила вона, коли побачила конюшину, намальовану зеленою крейдою на Четгем-сквер.
— Неймовірно, — говорила про могутнього гранітного орла із зеленого стрічкою на шиї на пам'ятнику Пулаському.
— Який чудовий, чудовий, чудовий день! — вигукувала вона і кружляла, кружляла, кружляла, допоки змучено не впала поруч із Колумом на лавку, яка щойно звільнилася. — Поглянь, Колуме, у мене дірка в підошві. Там, звідки я, усі кажуть, що найкраща вечірка — та, де протанцьовуєш туфлі до дірок. А це ж навіть не туфлі, це чоботи. Це точно найкраща вечірка на світі!
— Це справді чудовий день, її ще буде вечір із феєрверками, Якщо трохи не відпочинеш, на решту свята тебе не вистачить — так само, як твоїх чобіт. Уже майже четверта. Ходімо трохи в дім.
— Я не хочу. Я хочу ще танцювати і їсти барбекю зі свинини, і зелене морозиво, і спробувати те жахливе зелене пиво, яке пили Метт із Джеймі.
— І все це ти ще встигнеш. Ти ж бачиш, що Метт із Джеймі вдалися ще годину тому або й більше?
— Слабаки, — заявила Скарлет. — А ти ж не здався. Ти найкращий з О'Гарів, Колуме. Джеймі так казав, і він був правий.
Колум усміхнувся, дивлячись на її рум'яні щоки та іскорки в очах.
— За винятком тебе, — сказав він. — Скарлет, я збираюся зняти твій чобіт. Підніми його, той, що із діркою.
Він розшнурував акуратний чорний чобіток, зняв його, перевернув, щоб висипати пісок і дрібний черепашник. Тоді підняв викинуту обгортку від морозива і вклав грубий папір усередину чобота.
— Так хоч додому дійдеш. Думаю, там у тебе мають бути ще одні чоботи.
— Звісно. Ох, так набагато краще. Дякую, Колуме. Ти завжди знаєш, що робити.
— Що я знаю зараз, то це те, що ми підемо додому, вип'ємо чаю і відпочинемо.
Скарлет не хотіла цього визнавати навіть перед собою, але вона втомилася. Вона повільно йшла поруч із Колумом уздовж Дрейтон-стрит і усміхалася усміхненим людям, що скупчилися на вулиці.
— Чому Святий Патрик покровитель Ірландії? — запитала вона. — Його ще десь вважають святим?
Колум кліпнув, вражений її невіглаством.
— Святі — однаково святі для всіх людей і всіх місць. Святий Патрик особливий для ірландців, бо він приніс нам християнство, коли нам ще брехали друїди. Він вигнав з Ірландії усіх змій, щоб вона стала схожою на Райський Сад без змія.
Скарлет засміялася.
— Ти це вигадуєш.
— Зовсім ні. У всій Ірландії немає жоднісінької змії.
— Це чудово. Я ненавиджу змій.
— Тобі справді варто поїхати зі мною, коли я повертатимусь додому, Скарлет. Тобі сподобається батьківщина. Подорож кораблем займе всього два тижні і один день до Ґолвея.