Колум також скористався їхніми відкритими кишенями. Поки жінки грали в карти, чоловіки переважно збиралися в корабельному барі пити віскі та курити сигари. Там на їхні зазвичай проникливі та сухі очі накочувалися сльози гордості та жалю. Колум говорив про утиски ірландців під англійським правлінням, перелічував мучеників за свободу Ірландії та приймав щедрі пожертви на справу Братства феніанців.
Подорож на «Бріані Бору» завжди приносила йому непоганий прибуток, і Колум вибирався у такі мандрівки принаймні двічі на рік, хоч надмірна розкіш кают і бенкети, наче із книг Рабле, викликали в душі його огиду, коли він згадував, у яких злиднях та нужді ірландці живуть на батьківщині.
До кінця першого тижня Скарлет також почала позирати на решту пасажирів несхвальним оком. І чоловіки, і жінки перевдягалися по чотири рази на день, щоби повихвалятися, скільки у них дорогих убрань. Скарлет ще в житті не бачила стільки дорогоцінностей. Вона переконувала себе, буцімто рада, що всі її коштовності лишилися у банку в Саванні, вони би не витримали порівняння з тими, якими щовечора хизувалися в їдальній залі. Але насправді вона не зраділа. Скарлет звикла, що в неї всього більше, ніж в інших — більший будинок, більше слуг, більше розкоші, більше речей, більше грошей. І вона з досадою дивилася на такі прояви багатства — значно відвертіші, ніж колись дозволяла собі вона. У Саванні Кетлін, Мері-Кейт і Гелен відкрито та незлобливо заздрили її елегантності та багатству, і всі О'Гари захоплювалися нею так, як їй подобалося. А ці люди на кораблі їй не заздрили і не надто нею захоплювалися. Скарлет це було не до душі. Вона не витримає цілу країну ірландців, якщо всі вони будуть такими. Якщо вона ще хоч раз почує «Хто носить зелене вбрання», то закричить.
— Ти просто не в захваті від американських новобагатьків, Скарлет, люба, — втішав Колум. — Ти справжня леді, ось чому. — Це було саме те, що вона хотіла від нього почути.
Справжньою леді їй доведеться стати, коли ці канікули закінчаться. Вона востаннє скуштує свободи, а тоді повернеться до Чарлстона, тьмяних убрань та світських манер і лишатиметься леді решту свого життя.
Принаймні тепер, коли міс Еленор та всі інші чарлстонські знайомі говоритимуть про свої довоєнні подорожі Європою, вона не почуватиметься виключеною з розмови. І не скаже, що їй не сподобалося. Леді такого не говорять. Мимоволі Скарлет зітхнула.
— Ет, люба Скарлет, та не може бути все настільки погано, — сказав Колум. — Глянь на позитивний бік. Ти добре чистиш їхні глибокі кишені за картярським столом.
Вона розсміялася. То була правда. Вона вигравала за вечір купу грошей — бувало що й цілих тридцять доларів. «Не можу дочекатися, щоб розказати Рету! Як він сміятиметься! Був час, коли і він грав на гроші на пароплавах по Міссісіпі». І якщо вже подумати, добре, що до Ірландії лишився ще цілий тиждень морем. Вона і пенні з Ретових грошей не витратить.
У ставленні Скарлет до грошей скупість химерно перепліталася зі щедрістю. Багато років гроші були для неї мірилом безпеки, і вона оберігала кожне тяжко зароблене пенні, підозрюючи всіх і кожного у явному (ато і вигаданому) бажанні відібрати у неї бодай один долар. І все ж вона без вагань взялася утримувати тітоньок і родину Меллі. Скарлет піклувалася про них навіть тоді, коли не знала, де взяти гроші для себе. І якщо станеться якесь непередбачуване лихо, вона й далі ними опікуватиметься, навіть якщо самій доведеться голодувати. Вона про це не думала, просто так склалося її життя.
До грошей Рета Скарлет також ставилася суперечливо. Як його дружина вона спускала купу грошей на будинок на Пічтрі-стрит із його величезними видатками, а також на сукні і розкішне життя. Але ті півмільйона, що він їй дав, — то інша річ. Ці гроші недоторканні. Вона збиралася віддати йому всю суму, коли вони возз'єднаються у шлюбі як чоловік і дружина. То було його відкупне за життя нарізно, і вона не могла їх прийняти, бо не погоджувалася на розставання. Скарлет тривожило, що трохи з тих грошей довелося взяти з собою у подорож. Все сталося так швидко, вона не встигала дочекатися грошей з Атланти. Але вона позначила коробку із залишком Ретових грошей у Саванні написом «Борг» і постановила не витрачати багато золотих монет, які тепер, заховані в корсеті замість сталевих пластин, тримали її поставу прямою, а талію — тоненькою. Набагато більше їй подобалося вигравати у віст і витрачати власні гроші. Леле, якщо пощастить, за тиждень її гаманець поповниться ще принаймні на сто п'ятдесят доларів.