Вона й не помітила, що Колум відвернув її увагу від виселення.
— Колуме, ти вже сказав Скарлет про Моллі? — запитала Кетлін. — Вона має право на попередження, як на мене.
Скарлет геть забула про лепреконів. Вона одразу ж відчула запах пліток.
— Хто така Моллі?
— Вона — перша з О'Гарів в Адамстауні, кого ти зустрінеш, — сказав Колум. — А ще сестра Кетлін і моя.
— Лише наполовину, — виправила його Кетлін, — але для мене й цього забагато.
— Розкажіть, — заохотила їх Скарлет.
Історія була така довга, що зайняла майже всю решту подорожі, але Скарлет втратила лік часу й миль. Вона слухала про власну родину.
Вона дізналася, що Колум і Кетлін також були зведеними братом і сестрою. Їхній батько Патрик, який був одним зі старших братів Джералда О'Гари, одружувався тричі. Дітьми від його першої дружини були Джеймі, який переїхав до Саванни, і Моллі, яка, за словами Колума, була славетною красунею.
Можливо, хіба коли була молода, — так вважала Кетлін.
Після смерті першої дружини Патрик одружився знову — з матір'ю Колума; а після її смерті — з матір'ю Кетлін, яка також була матір'ю Стівена.
«Це той тишко», — прокоментувала про себе Скарлет.
В Адамстауні вона зустрінеться з десятьма кузенами О'Гарами, дехто має дітей чи навіть внуків. 11 листопада буде п'ятнадцять років, як помер Патрик — земля йому пухом.
Крім того, були її дядько Денієл, ще живий, та його діти й онуки. З них Метт і Джералд жили в Саванні, а ще шестеро залишилися в Ірландії.
— Я ніколи всіх не запам'ятаю, — злякалася Скарлет. Вона й досі ще не пам'ятала всіх дітей О'Гарів у Саванні.
— Колум знайомитиме тебе поступово, — сказала Кетлін. — У домі Моллі, окрім неї, більше О'Гарів немає, та й вона з таким же успіхом могла б відмовитися від свого імені.
Після в'їдливого коментаря Кетлін Колум пояснив, у чому річ. Моллі вийшла заміж за Роберта Донаг'ю, чоловіка заможного, з великою успішною фермою на сто з гаком акрів. Він із тих, кого ірландці називають «сильними фермерами». Спочатку Моллі працювала в Донаг'ю кухаркою. Коли його дружина померла, Моллі, як минуло достатньо часу на траур, стала його другою дружиною і мачухою чотирьох його дітей. Від другого шлюбу народилося ще п'ятеро — найстарший син був великим і здоровим, попри те, що народився майже на три місяці раніше, — та вони вже всі повиростали й мали власні домівки.
Моллі не була віддана своїм родичам-О'Гарам, нейтрально сказав Колум, а Кетлін фиркнула, та, можливо, це тому, що її чоловік був їхнім землевласником. Роберт Донаг'ю окрім ферми ще й здавав землю в оренду; меншу ферму він здавав О'Гарам.
Колум почав перераховувати й називати дітей і внуків Роберта, однак до того моменту Скарлет уже перестала сприймати весь цей потік імен усіх «потомків». Вона пропускала все повз вуха, поки він не заговорив про бабусю.
— Стара Кеті-Скарлет усе ще живе в будиночку, який збудував її чоловік, коли вони одружилися в 1789 році. Ніщо не може переконати її переїхати. Наш із Кетлін батько вперше одружився в 1815 році і привів свою молоду дружину жити в переповнену хатину. Коли почали народжуватися діти, він збудував поблизу великий дім, де було багато простору, щоб рости, і тепле ліжко біля каміна, що призначалося для матері на старості років. Однак стара нічого цього не хоче. Тож Шон, який живе в домі з нашою бабусею і дівчатами — як ось Кетлін, — опікується всім.
— Коли вже немає виходу, — додала Кетлін. — Бабуся насправді небагато потребує, хіба пройтися мітлою та повитирати пил, проте Шон зі шкіри пнеться, щоб знайти бруд на чистій підлозі. А скільки йому треба штопати! Він встигає зносити нову сорочку ще до того, як на неї пришиють ґудзики. Шон — брат Моллі і зведений брат нам. Він не найкращий зразок чоловіка, йому й не зрівнятися з Тімоті, попри те, що він на цілих двадцять років старший.
В голові у Скарлет все крутилося. Вона не наважилася запитати, хто такий Тімоті, боячись, що зараз на неї посиплеться ще з десяток нових імен.
Як-не-як, уже не було часу. Колум відчинив вікно і гукнув візникові:
— Джиме, зупинися, будь ласка, я пересяду до тебе на передок. Треба буде звернути в ту вулицю попереду; покажу тобі дорогу.
Кетлін вхопила його за рукав.
— Колуме, любий, можна я вийду з тобою і сама піду додому. Не можу більше чекати. Скарлет не буде проти поїхати сама до Моллі, правда ж, Скарлет? — вона усміхнулася до Скарлет з такою надією, що та погодилася б, навіть якби й не хотіла побути кілька хвилин сама.
Скарлет не збиралася заходити в дім красуні з родини О'Гарів — навіть якщо її краса вже зів'яла, — не витерши пил з обличчя й чобіт. Потім ще треба бризнути туалетною водою зі срібної пляшечки, що в неї в сумці, припудритися і, може, додати трішки, зовсім трішки рум'ян.