Сьюлін задрімала, але Скарлет боролася зі сном. Вона не хотіла, щоб цей вечір закінчився, хай би ця тепла втіха і щастя тривали вічно. Який же Тоні сильний! Як у ньому нуртує життя, який він задоволений і своїми чудернацькими чоботами, і собою, і всім на світі. Сестри Тарлтони дивилися на нього, як рудо-смугасті кошенята на миску сметани. Цікаво, котра з них його впіймає. Беатріс Тарлтон уже припильнує, щоби котрась таки впіймала!
З якогось дерева при дорозі долинуло совине «у-гууу», і Скарлет тихо розсміялася.
До Тари лишилося вже менше половини дороги, коли вона усвідомила, що всі ці години не згадувала про Рета. Аж тут сум і гризота свинцевими гирями лягли їй на плечі, і Скарлет зараз лише помітила, яке холодне нічне повітря і як вона змерзла. Вона закуталася у шаль і подумки попросила Вілла поквапитися.
«Не хочу думати ні про що, не сьогодні. Не хочу псувати хвилини радості. Швидше, Вілле, так холодно і так темно навколо».
Наступного ранку Скарлет і Сьюлін посадили дітей у фургон і відвезли до Мімози. Тоні показав їм свої шестизарядні револьвери, і Вейд дивився на нього з обожненням, як на героя. Навіть Скарлет розтулила рота від захвату і захоплення, коли Тоні вихопив два револьвери водночас, прокрутив на пальцях, підкинув у повітря, а тоді спіймав і вклав назад до кобур, що висіли в нього на рівні стегон, прикріплені до дивовижного шкіряного поясу, розшитого сріблом.
— А вони ще й стріляють? — запитав Вейд.
— Так, сер, стріляють. От трохи підростеш, і я навчу тебе з ними вправлятися.
— Отак крутити, як ви?
— Ну, звісно. Навіщо взагалі потрібен шестизарядний, якщо не збираєшся трюкачити? — Тоні скуйовдив Вейдове волосся грубою чоловічою рукою. — І їздити по-ковбойськи навчу тебе також, Вейде Гемптоне. Будеш єдиним хлопцем у цих краях, який знає, що таке справжнє сідло. Але не сьогодні. Брат учитиме мене фермерської справи. Бачиш, як воно — всім увесь час доводиться вчити щось нове.
Тоні швидко поцілував Сьюлін і Скарлет у щоку — їхні дочки отримали по поцілунку в маківку — і попрощався.
— Алекс чекає на мене коло річки. Знайдіть-но краще Селлі. Здається, вона розвішує прання за будинком.
Селлі ніби зраділа їхньому візиту, але Сьюлін навідріз відмовилася від запрошення на горня кави.
— Мушу вертатися, Селлі, маю вдома таку ж роботу, не можемо лишитися. Ми просто не хотіли їхати, не привітавшись.
І вона поквапила Скарлет до фургона.
— Не розумію, чого ти так обійшлася з Селлі, Сьюлін. Твоє праніія могло й почекати, поки ми би випили кави і погомоніли.
— Скарлет, ти нічого не знаєш про роботу на фермі. Якщо Селлі забариться з пранням, затримається і з рештою роботи на цілий день. У нас тут у селі нема прислуги, як у тебе в Атланті. Ми багато чого мусимо робити самі.
Скарлет обурив такий тон.
— Можу вернутися до Атланти сьогодні обіднім потягом, — різко кинула вона.
— І тим збавиш нас купи клопоту, — відказала Сьюлін. — З тобою тільки роботи більшає, а кімната потрібна мені для Сьюзі та Елли.
Скарлет уже розтулила рота, щоби посперечатися. І відразу закрила. Вона й так збиралася до Атланти. Якби Тоні не повернувся, вона би вже була там. І там їй зрадіють, до того ж. У неї в Атланті багато друзів, у яких знайдеться час на каву, партію у віст чи й вечірку. Вона видушила з себе усміх і повернулася до дітей:
— Вейде Гемптоне, Елло, мама має їхати до Атланти сьогодні після обіду. Пообіцяйте мені, що будете чемними і не завдасте клопоту тітоньці Сьюлін, ну ж бо.
Скарлет чекала заперечень і сліз. Але діти надто захопилися лискучими револьверам Тоні й тільки про них торохтіли, замість звертати увагу на неї. Щойно вони доїхали до Тари, Скарлет наказала Пенсі спакувати її валізу. Саме тоді Елла розплакалася.
— Пріссі поїхала, хто мене тут заплітатиме? — схлипувала вона.
Скарлет мало не заліпила ляпаса доньці. Вона не могла лишитися в Тарі тепер, коли надумала їхати — вона тут збожеволіє без заняття і без компанії. Але і без Пенсі поїхати вона теж не могла, адже леді не може подорожувати сама. Що ж їй робити? Елла хотіла, щоби Пенсі лишилася з нею. Поки Елла звикне до Люті, няньки малої Сьюзі, може піти не день і не два. А якщо Елла ридатиме вдень і вночі, Сьюлін може й передумати щодо дітей Скарлет у Тарі.
— Ну гаразд, — гостро відповіла Скарлет. — Припини цей жахливий виск, Елло. Я залишу Пенсі тут до кінця тижня. Вона навчить Люті тебе зачісувати.