І справді! Їй більше ніколи не трапиться такої нагоди. Поза тим, це й заради Колума. Їхати із Саванни до Бостона та назад йому буде надзвичайно складно. Він був такий добрий до неї, це найменше, що вона могла для нього зробити...
Двадцять шостого квітня «Бріан Бору» відплив із Голвея без кількох пасажирів. Корабель прибув в Ірландію двадцять четвертого, у п'ятницю, і доставив пасажирів та пошту. Пошту посортували в Голвеї в суботу, неділя — святий вихідний, тож пакуночок до Маллінгара відправили в понеділок. У вівторок карета дорогою з Маллінгара до Дрогеди лишила пакуночок у Навані, а в середу поштар верхи вирушив із пакетом листів до поштового відділу в Трімі. Там був великий грубий конверт для Колума О'Гари із Саванни, штату Джорджія. Цей Колум О'Гара отримував багато листів, прекрасна віддана сім'я оці О'Гари, і день народження їхньої старої поштар ще не скоро забуде. Він залишив листа в барі в Адамстауні. «Нащо чекати ще добу? — сказав він Метту О'Тулу, що заправляв баром, у кутку якого розмістилася дрібна крамничка і пошта. — У Трімі листа відкладуть у шухляду з позначкою “Адамстаун” і аж завтра віддадуть іншому поштареві». Він вдячно прийняв кухоль портеру, який Метт О'Тул підніс йому від імені Колума. Хоч який малий та обшарпаний бар О'Тула, але чорне пиво тут наливали добре.
Метт О'Тул покликав дружину з двору, де вона розвішувала білизну після прання.
— Наглянь-но тут за всім, Кейт, я схожу до дядька Денієла, — батько Метта був братом Терези, покійної дружини Денієла О'Гари, царство їй небесне.
— Колуме! Це чудово! — в конверті від Джеймі був також вкладений лист від Тома Мак-Магона, будівника собору.
Єпископ — після недовгих умовлянь — погодився дозволити Скарлет викупити частку Тари, що належала її сестрі.
«Тара. Моя Тара. Які я там зроблю чудеса!»
Дідько!
— Колуме, ти бачив? Той шкуролуп-єпископ просить п'ять тисяч доларів за третину Тари! Мати Божа! Та цілий округ Клейтон можна купити за такі гроші. Він мусить спустити ціну.
Єпископи не торгуються — пояснив їй Колум. Якщо вона хоче викупити колишню власність сестри і має гроші, то мусить заплатити. Ті гроші підуть на церкву, якщо так їй буде легше.
— Ти знаєш, що ні, Колуме. Ненавиджу, коли мене обшахровують, навіть якщо і церква. Вибач, якщо це тебе ображає. Все ж, мушу дістати Тару, хочу цього всім серцем. О ні навіщо я тільки тебе послухала і лишилася тут на довше! Ми би вже були на півдорозі до Саванни!
Колум вирішив навіть не заперечувати. Він пішов, коли вона саме шукала папір і перо.
— Зараз же напишу дядечкові Генрі Гамільтону! Він із усім розбереться до мого приїзду.
У четвер Скарлет сама поїхала до Тріма. Її дратувало, що Кетлін із Брайді зайняті роботою на фермі, і зводило з розуму, що Колум зник, нікому не сказавши, ні куди зібрався, ні коли повернеться. Та що вдієш, коли він уже пішов? А в неї було ще стільки роботи. Вона хотіла купити такі гарні горщики, як були на кухні в Кетлін, і багато-багато кошиків — кожного виду, а їх тут стільки було! — і силу-силенну грубих лляних серветок. В Америці у крамницях не знайти такого хорошого льону. Вона хотіла облаштувати кухню в Тарі, щоби була затишна і тепла, як в Ірландії. Зрештою, хіба «Тара» — не найбільш ірландська назва у світі?
Що до Вілла із Сьюлін, вона зробить їм якийсь надзвичайно щедрий подарунок. Принаймні заради Вілла, він заслужив. В окрузі лишалася купа хорошої нічийної землі. Вейд із Еллою переїдуть з ними із Ретом у Чарлстон. Рет їх дуже любить. Вона знайде їм хорошу школу, де короткі канікули. Рет, мабуть, супитиметься, як завжди, що вона відправляє дітей із дому, та коли народиться маля і він побачить, як сильно вона його любить, то перестане вічно її критикувати. А влітку вони житимуть у Тарі, відродженій та прекрасній, вдома.
Скарлет знала, що це лише мрії. Можливо, Рет не захоче виїжджати із Чарлстона, і їй доведеться миритися із нечастими відвідинами Тари. Але чого б не помріяти цього чудового весняного дня, коли вона іде собі у бричці у червоно-синіх смугастих панчохах? Чого б і ні?
Вона захихотіла і легенько хвисьнула поні батогом. «Послухав би хто мене — я вже зовсім думаю як ірландка».
Весняне свято першого травня виявилося саме таким, як їй і обіцяли. На кожній вулиці в Трімі були наїдки і танці, а в стінах розваленого замку поставили ще чотири величезні, прикрашені квітами стовпи. Скарлет пов'язала волосся червоною стрічкою, на голову вдягнула вінок із квітів, і англійський офіцер запросив її прогулятися до річки, а вона різко йому відмовила.