Він розвів руками на знак визнання.
Пізніше він провів її до офісу англійського юриста, чия репутація свідчила про те, що йому вдавалося все, за що він брався, і почався пошук власника Баллігари.
Наступного дня Колум пішов на ринок, як тільки відкрилися перші ятки, і приніс усі покупки, які просила Скарлет, до готелю.
— Ось, маєте, місіс О'Гара, — сказав він. — Чорні спідниці, й сорочки, і шаль, і плащ, і панчохи для бідної щойно овдовілої. Я сказав Брайді, що саме через ці новини ти й знепритомніла. Твого чоловіка забрала хвороба, перш ніж ти встигла повернутися. А ось це тобі малесенький подарунок від мене. Думаю, коли стане сумно від вдовиного трауру, тобі буде краще від думки, що вони на тобі, — Колум дістав купу кольорових нижніх спідниць і поклав Скарлет на коліна.
Скарлет усміхнулась. Її очі зволожились від емоцій.
— Звідки ти знав, що я картала себе за те, що віддала весь свій ірландський одяг кузенам в Адамстауні? — вона кивнула на скриню й валізи. — Мені ці речі більше не потрібні. Візьми їх із собою і віддай Морін, нехай роздасть.
— Це вже дурне марнотратство й імпульсивність, Скарлет.
— Дурниці! Я забрала свої чоботи й сорочки. А сукні мені не потрібні. Я більше ніколи не затискатиму себе в корсет. Я Скарлет О'Гара — ірландська дівчина з широкою спідницею і таємною червоною нижньою спідницею. Вільна, Колуме! Я створю для себе світ з власними правилами, а не виконуватиму чиїсь. Не переживай за мене. Я збираюся бути щасливою.
Колум відвів очі від зловісно-рішучого виразу на обличчі Скарлет.
58
Відправлення корабля відклали на два дні, тож Колум і Брайді змогли провести Скарлет на вокзал у неділю зранку. Та спочатку всі вони сходили на службу.
— Ти мусиш поговорити з нею, Колуме, — прошепотіла Брайді йому на вухо, коли вони зустрілися в коридорі, й показала очима в бік Скарлет.
Колум приховав смішок за кашлем. Скарлет була одягнена, як вдова-селянка, навіть шаль накинула замість плаща.
— Мусимо їй підіграти, Брайді, — впевнено сказав він. — Вона має право скорбіти так, як вважає за належне.
— Але Колуме... цей розкішний англійський готель, всі люди на неї зглядатимуться й обговорюватимуть її.
— Та хіба ж вони не мають права? Хай собі витріщаються і кажуть, що їм завгодно. Ми просто не звертатимемо уваги, — він міцно взяв Брайді за руку, а Скарлет запропонував іншу руку. Вона елегантно поклала свою зверху, наче він вів її до бальної зали.
Коли вона сіла у своє купе першого класу в поїзді, Колум із задоволенням, а Брайді з жахом спостерігали як група за групою мандрівників-англійців відкривали двері купе, а потім задкували звідти.
— Влада не повинна дозволяти цим людям купувати квитки першого класу, — голосно сказала одна жінка своєму чоловікові.
Скарлет метнулася притримати двері, перш ніж англієць устиг їх зачинити. Вона гукнула Колумові, який стояв на платформі неподалік.
— Отче, я забула свій кошик з вареною бульбою. Помоліться, будь ласка, Пресвятій, щоб у цьому поїзді був продавець харчів, — вона говорила з таким перебільшено провінційним акцентом, що він ледве зміг розібрати слова. Він усе ще сміявся, коли станційний служитель зачинив двері і поїзд рушив. На його радість, англійська пара втратила усю свою гідність, коли протискалася в інше купе.
Скарлет махала на прощання й усміхалася, поки її вікно не щезло з очей.
Тоді вона відкинулася на сидінні й дозволила своєму обличчю розслабитися, навіть дозволила собі пролити одненьку сльозу. Вона була виснажена, і їй було страшно повертатися до Адамстауна. Денієлів дім на дві кімнати здавався дивним і приємно відмінним від усього, до чого вона звикла, але тоді вона просто приїжджала в гості. А тепер він перетворився для неї на тісну, багатолюдну хатину без комфортних умов, та це було єдине місце, яке вона могла назвати домом — бозна на скільки часу. Юрист може й не знайти власника Баллігари. Або власник може не схотіти її продати. Чи ціна може бути більшою, ніж усі гроші, що дав їй Рет.
Її ретельно продуманий план ряснів прогалинами, і вона ні в чому не була впевнена.
«Зараз я про це не думатиму, я нічого не можу змінити. Принаймні ніхто не пхатиметься, щоб зі мною поговорити». Скарлет підняла підлокітник, що розділяв три місця, випросталася з глибоким видихом і заснула. Її квиток лежав на підлозі так, щоб кондуктор легко його побачив. Вона мала план, і вона зробить усе, що вдасться. А це буде набагато легше, якщо вона не буде втомлена до напівсмерті.