Перший крок вдався безперешкодно. Вона купила поні й візок у Маллінґарі і поїхала додому в Адамстаун. Це не була така стильна упряжка, як у Моллі; візок виглядав відверто зношеним. Але поні був молодший, більший і сильніший. І це вже початок.
Родина була шокована, коли Скарлет повернулася, всі співчували її втраті як тільки могли. Одного разу висловивши все, вони більше не говорили про свої почуття; натомість запитали, чи можуть щось для неї зробити.
— Навчіть мене, — попросила Скарлет. — Я хочу знати все про ірландські ферми.
Вона слідувала за Денієлом та його синами під час їхньої щоденної роботи. Скарлет зціпила зуби і примусила себе навчитися обходитися з худобою, навіть доїти корову. Коли вона дізналася про Денієлову ферму все, що змогла, Скарлет доклала усіх зусиль, щоб зачарувати Моллі, а тоді її бридкого чоловіка Роберта. Його ферма була вп'ятеро більша від Денієлової. Після Роберта настала черга його начальника — містера Алдерсона, управителя всього графського маєтку. Навіть у ті дні, коли нею захоплювалися всі чоловіки в окрузі Клейтон, Скарлет не була такою чарівною. І не працювала так тяжко. Їй все добре вдавалося. В неї не було часу помічати аскетизм хатини. Все, що було для неї важливе, — це м'який матрац наприкінці довгого-предовгого літнього робочого дня.
Через місяць вона знала про Адамстаун не менше, ніж Алдерсон, і визначила щонайменше шість способів його покращити. Саме десь у цей час вона отримала лист від юриста з Голвея.
Вдова покійного власника Баллігари одружилася вдруге лише через рік після його смерті й сама померла п'ять років тому. Її спадкоємець і найстарший син, якому зараз двадцять сім років, живе в Англії, де він також є спадкоємцем маєтку його ще живого батька. Він сказав, що розгляне будь-які пропозиції на суму більше п'ятнадцяти тисяч фунтів. Скарлет вивчила план Баллігари, що надійшов разом із листом. Вона була набагато більша, ніж здавалося.
«Ого, та вона по обидва боки дороги до Тріму. І тут іще одна річка. Межі йдуть по Бонну з цього боку і — вона примружилася, щоб прочитати дрібні літери, — Кінґсбрук з іншого. Яка вишукана назва. Кінґсбрук. Дві річки. Я мушу це здобути. Але... п'ятнадцять тисяч фунтів!»
Вона вже знала від Алдерсона, що десять тисяч фунтів — це ціна, яку просять за першокласну землю для рослинництва, і це висока ціна. Вісім — реальніша ціна, сім з половиною — для вмілого перемовника. Крім того, значну площу Баллігари займають торф'яні болота. Корисні для отримання палива там було торфу на століття вперед. Але там нічого не росте, а поля навколо з надто кислими ґрунтами, щоб вирощувати пшеницю. До того ж земля заросла за останні тридцять років. Її треба було очистити від чагарників і бур'янів з розгалуженим корінням. Вона не повинна платити більше, ніж чотири — чотири з половиною. За 1240 акрів, що коштували 4960 чи 5580 фунтів щонайбільше. Звісно, там був будинок і то величезний. Та їй байдуже. Будівлі в містечку важливіші. Сорок шість будинків загалом плюс дві церкви. П'ять будинків були доволі великі, а два десятки — просто хатини.
Та всі вони покинуті. Імовірно, такими й залишаться, якщо ніхто не доглядатиме за маєтком. Враховуючи це все, десять тисяч фунтів — більш ніж справедлива ціна. Вона буде для нього за щастя. Десять тисяч фунтів — це ж п'ятдесят тисяч доларів! Скарлет скував жах.
«Варто починати думати про реальні гроші, а то я стану надто необачною. Десять тисяч звучить наче не так вже й багато, та п'ятдесят тисяч доларів — зовсім інша річ. Це ж цілий статок! Економлячи й заощаджуючи, здійснюючи сміливі операції на тартаку і в магазині... продавши тартак... плюс орендна плата від салуну... ніколи не витрачаючи жодного пенні, якщо це не було необхідно, за десять років мені вдалося назбирати трохи більше тридцяти тисяч доларів. А в мене б і половини цього не було, якби Рет не платив за все останні сім років. Дядечко Генрі каже, що я багата жінка зі своїми тридцятьма тисячами, і, думаю, він має рацію. Будинки, які я будую, не коштують більше сотні. Які ж це люди мають п'ятдесят тисяч доларів, щоб заплатити за занепале місто-привид і необроблену землю?
Такі як Рет Батлер, ось хто. А в мене є п'ятсот тисяч його доларів. Щоб викупити землю моєї родини. Баллігара — не просто земля, це земля О'Гарів». Як вона могла навіть думати про те, за що варто, а за що не варто платити? Скарлет зробила непохитну пропозицію на п'ятнадцять тисяч фунтів — або так, або ні.