Выбрать главу

І дитині, звісно. Скарлет зосередилася на житті в ній, але рухів не було.

— Розумна дитинка, — сказала вона вголос. — Спи, поки можеш. Відтепер у нас буде багато роботи.

На роботу в неї залишалося двадцять тижнів до народження малюка. Дату було нескладно вирахувати. Дев'ять місяців від 14 лютого — Дня святого Валентина. Губи Скарлет скривилися. Який невдалий жарт... Та вона не думатиме про це ні зараз, ні потім. Треба було зосередитись на 14 листопада і на роботі, яку потрібно встигнути до того. Вона всміхнулася і заспівала:

Як вперше стрів я Пеґґі, то був базарний день.

У неї був візок низький і сіна жмут сливень.

Як сіно те іще було зеленою травою,

То цвіт, що серед неї ріс, тьмянів перед красою молодою.

Як сідала вона на візок,

Чоловік, що пускав на торжок,

Забував про ціну,

Підпирав лиш стіну

І зір свій до Пеґґі звертав...

Як же ж добре бути щасливою! Це збуджене очікування і несподівано добрий настрій безперечно додалися до щастя. Тоді, в Голвеї, вона казала, що буде щасливою, так і сталося.

— Будьте певні, — додала Скарлет уголос і засміялася.

59

Колум здивувався, коли Скарлет зустріла його потяг у Маллінґарі. У свою чергу Скарлет здивувалася, що він вийшов не з пасажирського, а з вантажного вагону. Ще більше вона здивувалася, побачивши його супутника.

— Скарлет, познайомся це — Лайям Райян, брат Джима Райяна.

Лайям був кремезним чоловіком, як і всі чоловіки родини О'Гарів — включно з Колумом — і зодягненим у зелений однострій Ірландської королівської поліції. «Як Колум може товаришувати з одним з них?» — подумала Скарлет. Ця поліція була ще гіршою від англійської міліції, оскільки за наказами англійців вони вистежували, арештовували й карали навіть своїх.

Чи мав при собі золото Колум, хотіла знати Скарлет. Мав, і Лайям Райян слугував йому охороною.

— Свого часу я супроводжував багато пакунків, — сказав Колум, — проте нервуватися почав оце лише тепер.

— Маю своїх людей у банку, які можуть щось узяти, — повідомила Скарлет. — Я користуюся банком Маллінґара для надійності — там у них цілий гарнізон вояків. — Скарлет завжди зневажала військових, але коли справа доходила до безпеки її золота, радо користувалася їхніми послугами. Вона могла також скористатися послугами банку Тріма, це було зручно для невеликих сум.

Щойно вона побачила, що золото безпечно склали в приміщенні для зберігання цінностей, і підписала папери, які стосувалися купівлі Баллігари, Скарлет узяла Колума за руку й поспішила з ним на вулицю.

— У мене екіпаж, запряжений конем. Можемо вже вирушати. Колуме, у мене стільки справ. Мені потрібно знайти коваля, щоб він почав виконувати свою роботу. О'Горман не підійде — він ледачий. Допоможеш знайти коваля? Йому заплатять за переїзд до Баллігари, а також там він отримуватиме пристойну платню, бо вся можлива робота коваля буде на ньому. Я купила коси, сокири й лопати, але їх треба нагострити. Ой! Ще мені потрібні робітники для праці на полі й столяри для ремонту будинку та інших приміщень, а ще склярі, укривальники й маляри. — Щоки Скарлет горіли від хвилювання, очі блищали. Вона була надзвичайно гарною у своєму селянському чорному вбранні.

Колум звільнився з обіймів, а тоді взяв її руку в свою.

— Все буде зроблено, люба Скарлет, настільки швидко, як ти бажаєш. Тільки не на голодний шлунок. Зараз ми вирушимо до Джима Райяна. Він рідко бачиться із своїм братом з Голвея, а такої чудової кухарки як місіс Райян взагалі не відшукати.

Скарлет нетерпляче відмахнулася рукою, але за мить змусила себе заспокоїтися. Авторитет Колума був значним. А ще вона пригадала, що слід достатньо їсти й пити багато молока — все задля дитини. Тепер щодня вона відчувала, як маля рухалося.

Проте по обіді Скарлет не змогла стримати гніву, коли Колум сказав, що не поїде з нею одразу. Вона стільки всього хотіла йому показати, стільки розповісти й спланувати разом із ним. Вона хотіла цього зараз же!

— Маю справи в Маллінґарі, — відмовив Колум зі спокійною непохитною твердістю. — Додому повернуся за три дні, даю тобі слово. Я навіть знаю точний час — о другій пополудні зустрінемося в Денієла.

— Ми зустрінемося в Баллігарі. Я вже переїхала. Це жовтий будинок униз по вулиці. — Скарлет розвернулася до нього спиною і сердито покрокувала до свого екіпажу.