Пізніше того ж вечора, коли шинок Джима Райяна зачинився на ніч, у двері, замкнені лише на засув, постукали чоловіки й один за одним тишком-нишком прокралися всередину, щоб зустрітися в кімнаті на горішньому поверсі. Колум виклав у подробицях, що їм належало робити.
— Цю можливість нам подарував сам Господь, — сказав він пристрасно. — Усе місто наше. Всі чоловіки з Феніанського братства, усі їхні вміння сконцентровано в одному місці, де англійці й не подумають дивитися. Увесь світ вважає, що моя кузина — божевільна, бо заплатила таку ціну за маєтність, котру могла купити за безцінь, а власника позбавила від сплати податків. Вона американка, а вони знані диваки. Англійці надто зайняті, висміюючи її, щоб запідозрити, що відбувається з її майном. Нам давно потрібен був надійний штаб. Скарлет змушує нас організувати його в місті, хоч сама і не знає цього.
О 2:43 Колум в'їхав на порослу бур'яном вулицю Баллігари. Скарлет стояла перед своїм будинком руки в боки.
— Ти спізнився, — мовила, звинувачуючи.
— Що ж, люба Скарлет, певен, що ти пробачиш, коли я скажу, що просто за мною їде твій коваль з возом, кузнею і всім іншим.
Оселя Скарлет була ідеальним відображенням її самої — спочатку робота, потім комфорт, якщо до нього взагалі дійдуть руки. Колум розглядав усе довкола вдавано байдужим поглядом. Побиті шибки подвійної кімнати дбайливо затулені шматками змоченого олією паперу, приклеєного до панелей рам. Садове приладдя, виготовлене з нової блискучої сталі, лежало купою в кутку кімнати. Підлога заметена, однак не полірована. На кухні був звичайний вузький остов ліжка з товстим солом'яним матрацом, накритим бавовняними простирадлом та ковдрою. У великій кам'яній печі горіло торф'яне багаття. З кухонного начиння були лише залізний чайник та чайничок для заварювання. Трохи вище, на поличці, видно було бляшанки з чаєм та вівсяним борошном, дві чашки, блюдця, ложки та коробку сірників. Єдиний на всю кімнату стілець стояв при великому столі під вікном. На столі лежала розкрита велика книга обліку, із записами, зробленими акуратним почерком Скарлет. Дві великі олійні лампи, чорнильниця, коробка з перами й витирачками, стос паперів лежав на іншому краю столу. На передньому краї лежала ще більша купа паперів. Аркуші, списані нотатками й розрахунками, були притиснуті каменем. Мапа Баллігари приколота до стіни. Просто над поличкою, де лежали гребінець у срібній оправі, розчіски, коробки зі шпильками для волосся зі срібною кришкою, пудра, рум'яна, та крем з гліцерином і трояндовою водою, висіло дзеркало. Побачивши це, Колум стримав посмішку. Проте помітивши пістолет на поличці з жіночими штучками, розвернувся й мовив гнівно:
— Тебе можуть ув'язнити за тримання зброї, — сказав він дуже голосно.
— Дурниці, — відповіла Скарлет. — Мені його дав капітан міліції. Він сказав, що самотня жінка, яка має багато золота, мусить себе охороняти. Якби я дозволила, він поставив би під дверима кілька своїх хлопчиків.
Колум засміявся; Скарлет звела брови. Власні слова не здавалися їй смішними.
На продуктових полицях зберігалися масло, молоко, цукор, підставка з двома тарілками, миска яєць; шпику привісили до стелі, була ще буханка черствого хліба. Відра з водою стояли в кутку, поруч була бляшанка з олією для лампи і столик для вмивання з мискою, глечик, мило на підставці, а також гачок, з якого звисав один рушник. Одяг Скарлет висів на вбитих у стіну цвяхах.
— Ти горішній поверх не використовуєш, я так розумію, — мовив Колум.
— Навіщо? Все потрібне маю тут.
«Ти твориш дива, Колуме. Я вражена». Скарлет стояла посеред широкої вулиці Баллігари і спостерігала за працею робітників. Цокіт молотків було чути з усіх напрямів; відчувався запах свіжої фарби; нові шибки виблискували в десятках будівель; просто перед Скарлет якийсь чоловік на драбині приладновував знак із золотими літерами на двері будівлі, за ремонт якої Колум заплатив найперше.
— Чому першим потрібно закінчити шинок? — запитала Скарлет. Вона ставила це запитання відтоді, як Колум оголосив про своє рішення.
— Знайдеться більше охочих до праці робітників, якщо вони знатимуть, що тут неподалік є місце, де можна перехилити кухоль по роботі, — відповів Колум у тисячний раз.
— Ти це кажеш постійно, щоразу одне й те саме повторюєш, однак я все одно не розумію: хіба вони потім не працюватимуть гірше? Якщо я не стоятиму над ними, то вони нічого вчасно не зроблять. Ось що вони робитимуть! — Скарлет вказала на натовп зівак, що стояли на вулиці. — Вони повинні повернутися до роботи, задля якої сюди прибули, а не дивитися, як працюють інші.