Чоловіки незграбно з'юрмилися навколо Колума на порослому під'їзді в прочинених воротах.
— Ніколи такого не бачив... то не будяки, якісь дерева повиростали... як на мене, то це кропива... щоб обробити акр, треба все життя гарувати...
— І що ж таке? — запитала Скарлет чітко. — Боїтеся забруднити руки?
Чоловіки подивилися на неї зневажливо. Всі вони чули про маленьку жінку, однак нічого жіночого в ній не було.
— Ми обговорювали, з чого краще почати, — заспокійливо мовив Колум.
Проте Скарлет не була в гуморі для заспокоєння.
— Якщо будете довго обговорювати, то нічого робити не почнете. Зараз я вам покажу, з чого почати. — Лівою рукою вона підтримала живіт, нахилилася, а тоді правою рукою обхопила над коренем оберемок кропиви. Крекчучи, вона витягла його з землі. — Ось, — мовила презирливо, — ви й почали. — Скарлет кинула жмут бур'яну чоловікам просто під ноги. Кров сочилася з ран на її руках. Вона плюнула на долоні, а тоді витерла руки об чорні спідниці й важко покрокувала геть на своїх блідих слабких ногах.
Чоловіки дивилися їй услід. Спочатку один, потім інший, а згодом і всі поскидали капелюхи.
Однак робітники були не єдиними, хто навчився поважати Скарлет О'Гару. Малярі зрозуміли, що вона може видертись на найвищу драбину, яку вони лише мали, рухаючись наче краб, і все заради того, щоб указати їм на пропущені місця чи нерівномірні мазки. Теслярі, які мали намір зекономити цвяхи, бачили, як вона працює молотком, коли поверталися до роботи. Вона гучно гепала щойно навішеними дверима зі звуком, який «і мертвого розбудить», щоб перевірити петлі, заглядала у комин з палаючим пучком очерету, щоб перевірити, чи є сажа і чи добра тяга. Покрівельники казали, що лише «сильна рука батька О'Гари утримала її від того, щоб піднятися на дах задля підрахунку дощок». Скарлет нікому не давала спуску, а надто самій собі.
А коли ставало темно й працювати було неможливо, кожен, хто затримувався на роботі так довго, отримував по три пінти в шинку безкоштовно. Випивши чарчину й поскаржившись на життя, вони бачили через вікно кухні, як Скарлет схилялася над паперами, записуючи щось при світлі лампи.
— Ти помила руки? — запитав Колум, увійшовши до кухні.
— Помила і мазь приклала. Щось я розходилася. Знаєш, інколи я так гніваюся, що не тямлю, що роблю. Зараз готую сніданок. Будеш їсти?
Колум понюхав повітря.
— Каша без солі? Краще варену кропиву.
Скарлет посміхнулася.
— Тоді бери сам. Я відмовлюсь на деякий час від солі, бо в мене дуже набрякають ноги... хоча скоро вже буде байдуже. Я зараз уже не бачу чобіт, щоб їх узути, а за тиждень чи два взагалі цього зробити не зможу. Я все вирахувала, Колуме. У мене народиться цілий виводок, не одна дитина.
— Я вже й сам усе вирахував, як ти кажеш. Тобі потрібна жінка на допомогу. — Колум очікував, що Скарлет протестуватиме, позаяк завжди відмітала кожне припущення, що вона не може робити щось самотужки. Але цього разу погодилася. Колум усміхнувся. У нього якраз була на прикметі жінка для цієї роботи, сказав він, жінка, яка допомагатиме в усьому, включаючи бухгалтерську роботу. Жінка старшого віку, проте не надто стара, щоб прийняти правила Скарлет, але й не безхребетна, що не зможе постояти за себе, коли потрібно. А ще вона добре вміла управляти людьми та грошима. Насправді вона була економкою у великому домі в Леракор, неподалік іншої околиці Тріма. Вона зналася також на народженні дітей, хоч і не була повитухою.
У неї самої було шестеро дітей. Вона могла б прийти до Скарлет зараз і доглядати її та будинок, поки Великий дім не відремонтують. Тоді вона зможе найняти жінок, які слідкуватимуть за оселею, а вона сама керуватиме ними.
— Визнай, люба Скарлет, що в Америці немає нічого схожого на Великий будинок в Ірландії— Тут потрібна набита рука. Тобі знадобиться помічник, щоб керувати лакеєм та дворецьким, а також головний конюх, який керуватиме іншими конюхами, десяток або й більше садівників, і один головний над ними...
— Припини! — хитала розлючено головою Скарлет. — Я не збираюся тут влаштовувати королівство. Так, мені потрібна жінка для допомоги, але я використовуватиму лише кілька кімнат з усього цього кам'яного будинку. Отож, можеш запитати свою ідеальну помічницю, чи вона захоче покинути свою важливу й складну роботу і допомагати мені. Б'юся об заклад, вона відмовиться.
— Тоді я її залитаю. — Колум не сумнівався, що вона погодиться, навіть якщо доведеться відшкрібати підлогу. Розалін-Мері Фітцпатрик — сестра одного з феніанців, якого стратили англійці, а також дочка й онука людей, які відпливли на плавучих гробах. Вона була найбільш відданою та пристрасною з усіх членів його кола внутрішніх інсургентів.