Поні, запряжене в бричку, на одну страшну мить оступилося, переходячи брід.
«Час визнати — більше з дому ні ногою, поки не народиться дитина. Треба було брати той пиріг із собою».
62
У широкому порозі спальні маєтку, яку Скарлет обрала для себе, стояли три сільські дівчини. Всі були вдягнені у великі домоткані фартухи та гофровані очіпки. Оце й усе, чим вони були подібні. Енні Дойл була маленька й кругленька, наче щенятко, Мері Морен висока та незугарна, як опудало, Пеґґі Квінн ошатна і гарненька, як дорога лялечка. Вони трималися за руки та скупчилися разом.
— Ми би зараз пішли, якщо можна, місіс Фітцпатрик, поки не припустився сильний дощ, — сказала Пеґґі. Інші дівчата жваво закивали.
— Гаразд, — погодилася місіс Фітцпатрик, — але у понеділок прийдете раніше та відпрацюєте.
— О, так місіс, — хором відказали вони, присідаючи в незграбних реверансах.
Їхні черевики прогупотіли по сходах.
— Інколи в мене руки опускаються, — зітхнула місіс Фітцпатрик, — але я і з гіршого сирцю робила хороших покоївок. Принаймні вони не ледачі. Навіть дощ їх сьогодні б не спинив, якби не Ніч усіх святих. Мабуть, вони думають, як хмари затягнули небо, то вже і ніч. — Вона поглянула на золотий годинник, пришпилений на грудях. — А всього лише ледве по другій... Отже, про що ми говорили. Боюся, мокра погода не дозволить нам закінчити, місіс О'Гара. Мені дуже шкода, але я вам не брехатиму. Ми віддерли зі стін старі шпалери, все відчистили, відшкребли та помили. Але де-не-де треба новий шар тиньку, а отже — сухі стіни. А потім тиньк має висохнути, перш ніж малювати стіни чи клеїти нові шпалери. Два тижні нам не вистачить.
Скарлет зціпила зуби.
— Моя дитина народиться в цьому домі, місіс Фітцпатрик. Я вам з самого початку про це торочу.
Її гнів навіть не зачепив спокійну економку.
— Є у мене одна пропозиція... — сказала місіс Фітцпатрик.
— Сподіваюся, не знайти інше місце.
— Навпаки. Думаю, якщо розпалити в каміні добрий вогонь та повісити веселіші штори на вікнах, на голі стіни буде не так вже й страшно дивитися.
Скарлет похмуро глянула на сірий, потрісканий тиньк у плямах води на стінах.
— Стіни жахливі.
— Із килимом та меблями кімната виглядатиме зовсім інакше. В мене для вас є сюрприз. Знайшли на горищі. Ходіть подивитеся.
Вона відчинила двері у сусідню кімнату.
Скарлет важко дійшла до дверей, тоді вибухнула сміхом.
— Святий Боже! Що воно таке?
— Різьблене ліжко. Хіба не чудове?
Вона розсміялася разом із Скарлет, розглядаючи незвичайний предмет меблів у центрі кімнати. Ліжко було величезне, принаймні десять футів завдовжки та вісім ушир. Чотири товстезні темні дубові колони були вирізані у вигляді грецьких богинь — на увінчаних лавровими вінками головах вони тримали балдахін. Узголів'я та підніжжя прикрашали різьблені барельєфи, на яких чоловіки в тогах застигли у героїчних позах під сплетінням квітів та винограду. На вершині високого заокругленого узголів'я осипалася позолотою корона.
— Який це велетень тут спав, як думаєте? — спитала Скарлет.
— Мабуть, її навмисне замовили для гостин віце-короля.
— А це хто такий?
— Голова уряду в Ірландії.
— Ну, скажу одне — розмір саме для велетня у мене в животі. Звісно, якщо лікар дотягнеться до дитини, коли я народжуватиму на цьому ліжку.
— То мені замовити матрац? У Трімі є один майстер, зробить за два дні.
— Так, замовте. І простирадла, або зшиємо разом кілька старих. Леле, я тут тиждень спатиму кожної ночі на новому місці.
— Якщо запнути занавіски на балдахіні, буде наче окрема кімната.
— Кімната? Цілий будинок. Ви маєте рацію, в такому ліжку я й не помічу страшні стіни. Ви просто чудо, місіс Фітцпатрик. Мені вже кілька місяців не було так добре, як оце зараз. Ви тільки уявіть, якою виросте дитина, яка на такому вродиться? Футів із десять у висоту!
Вони дружно сміялися, повільно спускаючись по відчищених гранітних сходах на перший поверх. «Спочатку треба застелити сходи килимом, — подумала Скарлет. — Або зовсім закрити другий поверх. Ці кімнати такі величезні, тут і з одного поверху виходить величезний будинок. Якщо місіс Фітцпатрик та кухарка мені дозволять. А чого ні? Навіщо бути Справжньою О'Гарою, якщо не можна чинити, як заманеться?» Скарлет відійшла вбік, пропускаючи місіс Фітцпатрик до важких вхідних дверей.