— Спробую обома руками, — сказала вона.
Скарлет завила. Місіс Фітцпатрик стала в повитухи на шляху.
— У мене шестеро дітей, — сказала вона. — Забирайтеся звідси. Колуме, забери цього м'ясника з цього дому, поки вона не вбила місіс О'Гару, а я — її. Бо бачить Бог, так і станеться.
Кімнату раптом осяяло спалахом — небо роздерла блискавка — і сильніший порив дощу вдарив по шибках.
— Я туди не вийду, — заскиглила повитуха. — Вже темно.
— То відведи її в іншу кімнату, але забери її звідси. А після того, Колуме, приведи коваля. Він лікує тварин, то й жінці поможе.
Колум схопив зіщулену від страху повитуху за передпліччя. Блискавка знову розкреслила небо, і вона закричала. Колум потрусив її, наче шмату.
— Тихо, жінко.
І глянув на місіс Фітцпатик тьмяними безнадійними очима.
— Він не прийде, Розалін, ніхто тепер не прийде після заходу сонця. Ти що, забула, яка сьогодні ніч?
Місіс Фітцпатрик протирала скроні та щоки Скарлет холодною вологою ганчіркою.
— Якщо ти по нього не підеш, Колуме, піду я. У мене в твоєму домі в шухляді схований ніж і пістолет. Треба тільки показати ковалю, що є на світі страшніші речі за непевних привидів.
Колум кивнув.
— Я піду.
Коваль Джозеф О'Нілл перехрестився. Його лице блищало від поту. Чорне волосся прилипло до лоба від дощу, але свіжий піт заливав очі.
— Я одного разу мав таке саме з конем, але з жінкою не можу вчинити такого насилля.
Він глянув на Скарлет і похитав головою:
— Не можу, то проти природи.
По краях усіх раковин стояли лампи, блискавки в небі спалахували одна за одною. На величезній кухні було світліше, ніж удень, тільки в кутках збиралися тіні. Буря лютувала надворі, налітаючи на грубі кам'яні стіни будинку.
— Мусиш, чоловіче, інакше вона помре.
— І вона, і дитина, якщо вже не померла. Воно не рухається.
— Ну то чого ти чекаєш, Джозефе? Заради Бога, чоловіче, то її єдина надія. — Колум говорив спокійним, наказовим тоном.
Скарлет била гарячка, вона металася на закривавленому матраці. Розалін Фітцпатрик змочила її губи водою, видавила в рота кілька крапель. Повіки Скарлет задрижали, тоді піднялися. Її очі палали від лихоманки. Вона жалібно застогнала.
— Джозефе! Я тобі наказую.
Коваль здригнувся. Він заніс велику м'язисту руку з ножем над круглим животом Скарлет. Спалах від блискавки відбився у лезі ножа в його руці.
— Хто це там? — чітко спитала Скарлет.
— Святий Патрику, вбережи! — заволав коваль.
— Хто ця мила панна, Колуме, у гарній білій сукні?
Коваль впустив ножа на підлогу і позадкував, виставивши руки перед собою.
Вітер надворі завіяв, підхопив гілку і жбурнув її у вікно над раковиною. Бите скло порізало руки Джозефа О'Нілла, якими він тепер затулив голову. Він упав на підлогу і закричав, а в розбитому вікні над ним завивав вітер. Пронизливий виск чувся звідусюди — ззовні, зсередини, в крикові коваля, у витті бурі, в далечині поза бурею, у завиванні самого вітру.
Вогники ламп підскочили, змигнули, кілька загасло. Тихо посеред шуму бурі відчинилися і зачинилися двері кухні. Широка постать, закутана в шаль, прошила поміж наляканих людей до розбитого вікна. Це була жінка з круглим зморщеним обличчям. Вона дістала з раковини рушники, викрутила від крові.
— Що ви робите? — Розалін Фітцпатрик відійшла від переляку та ступила до неї. Колум спинив її, витягнувши руку. Він упізнав cailleach — знахарку, яка жила біля вежі.
Одне на одне знахарка накладала закривавлені рушники, поки не закрила діру у вікні. Тоді розвернулася.
— Засвітіть усі лампи, — сказала вона хрипко, ніби горло її заіржавіло.
Вона зняла промоклу чорну шаль, акуратно склала і розвісила на кріслі. Під низом у неї була коричнева шаль, цю вона також зняла, склала і розвісила. Потім — темно-синю із діркою на плечі. А в червоній уже було більше дірок, аніж вовни.
— Ти мене не послухав, — дорікнула вона Колуму, тоді підійшла до коваля на штовхнула його під ребра. — Не заважай, ковалю, повертайся у свою кузню.
Вона знову глянула на Колума — він засвітив лампу, пошукав другу, також засвітив, поки всі лампи в кімнаті не загорілися рівним світлом.
— Дякую, отче, — сказала знахарка ввічливо. — Відправ О'Нілла додому, буря минається. Тоді будеш тримати дві лампи високо над столом. Ти, — вона повернулася до місіс Фітцпатрик, — так само. Я підготую нашу О'Гару.