Старий адвокат підвівся.
— Залиш Ешлі в спокої. Якась гарненька мила леді з'явиться, і він трохи розрухається. Вона про нього подбає. А ти залиш будинок тітоньки Дріботуп, і свою половину також. Але не забувай надсилати гроші — сплату за будинок, як ти завжди робила Так ти дотримаєш обіцянки, даної Мелані. Ходімо, проведу тебе до карети.
Скарлет взяла його під руку і смиренно пішла Проте всередині кипіли емоції. Треба було відразу здогадатись, що від дядька Генрі допомоги не дочекаєшся.
Вона мусила особисто переконатись: чи те, що казав дядько Генрі — правда, чи є паніка, а надто чи її гроші у безпеці.
6
"Паніка" — так це назвав Генрі Гамільтон. Фінансова криза, що почалася на Уолл-стрит у Нью-Йорку, ширилася Америкою. Скарлет до жаху боялася втратити зароблені, накопичені гроші. Вийшовши з офісу старого адвоката, вона одразу ж подалася до банку. Поки йшла до кабінету управителя, всередині у неї все тремтіло.
— Я розумію вашу стурбованість, місіс Батлер, — сказав він, та Скарлет бачила, що це не так.
Його обурило, що вона поставила надійність банку під сумнів, особливо коли йшлося про надійність під його керівництвом. Що довше він говорив, що більше переконував, то менше Скарлет йому вірила.
А тоді він випадково розвіяв усі її сумніви.
— Адже ми не лише виплачуватимемо звичайні дивіденди своїм акціонерам, — говорив він, — цього разу вони будуть дещо більшими.
Управитель скоса глянув на неї.
— Я сам лише сьогодні вранці про це дізнався, — сердито проказав він. — Хотілося б мені знати, чого це ваш чоловік вирішив розширити свій пакет акцій саме минулого місяця.
Скарлет здавалося, вона зараз злетить від полегшення. Якщо Рет купував акції банку, то це має бути найнадійніший банк в Америці. Він завжди вмів заробити, коли решта світу летіла шкереберть. Вона не знала, звідки йому відомо про рішення банку, але її це й не турбувало. Було достатньо того, що Рет був у ньому впевнений.
— У нього є маленька магічна куля, — легковажно засміялася вона, чим розлютила управителя.
Скарлет відчула легке сп'яніння.
Та все ж не настільки, щоб забути перевести всю готівку зі свого сейфу в золото. Вона все ще бачила перед очима елегантно гравіровані, але нічого не варті облігації Конфедерації, на які так покладався її батько. Вона не вірила папірцям.
Вийшовши з банку, Скарлет зупинилася на сходах, щоб насолодитися теплим осіннім сонцем та метушливістю вулиць у діловому районі. Лише погляньте на всіх цих людей: бігають і спішать лише тому, що треба заробляти гроші, а не тому, що чогось бояться. Дядечко Генрі вже з ума вижив. Немає жодної паніки.
Далі вона пінна до крамниці. Велика вивіска із золотими літерами на фасаді будівлі оголошувала: «УНІВЕРСАЛЬНА КРАМНИЦЯ КЕННЕДІ». Її вона отримала після нетривалого шлюбу з Френком Кеннеді. Її й Еллу. Задоволення від крамниці сторицею компенсувало розчарування дитиною. Вітрина сяяла чистотою і була густо заставлена різноманітними товарами. Тут було все: від блискучих нових сокир до новеньких сяючих кравецьких булавок. Треба буде забрати звідти відрізи ситцю. А то вони дуже швидко вигорять на сонці й доведеться знизити на них ціну. Скарлет увірвалася всередину, готова вже здерти шкуру зі старшого продавця Віллі Кершоу.
Та виявилося, що не було до чого доскіпуватися. Ситець, виставлений на вітрину, попсовано водою при перевезенні, і ціну на нього вже й так знижено. Фабрика-виробник погодилася скинути дві третини вартості через брак. Кершоу також замовив нову партію, хоч йому про це й не казали, а в прямокутному залізному сейфі в підсобному приміщенні лежали акуратно зв'язані й точно пораховані мішечки з монетами та стоси банкнот — денна виручка.
— Я заплатив помічникам, місіс Батлер, — схвильовано говорив Кершоу. — Сподіваюся, це не проблема. Це зазначено у суботньому обліку. Хлопці сказали, що не проживуть без тижневої оплати. Свою платню я не брав, бо не знав, як ви до цього поставитеся, але був би вельми вдячний, якби ви не заперечували проти...
— Звісно, Віллі, — люб'язно мовила Скарлет, — щойно звірю фінанси з бухгалтерськими книгами.
Кершоу справився набагато краще, ніж вона очікувала, та це не означало, що вона дозволить пошити себе в дурні. Коли фінанси зійшлися до останнього пенні, вона відрахувала його дванадцять доларів і сімдесят п'ять центів платні за три тижні. Вирішила, що додасть ще долар зверху завтра, коли розраховуватиметься з ним за цей тиждень. Він заслужив на премію, адже так добре дав собі раду, поки її не було.