Це давало прибуток. Великий прибуток. Скарлет була направду вражена, коли побачила, скільки грошей накопичилося на її банківському рахунку. Цих грошей було достатньо, щоб покрити всі витрати на Баллігару. Тепер Скарлет заспокоїлася. Урожай принесе лише прибуток, вільний та чистий, а також забезпечить насіння на наступний рік. Розмір ренти за місто також зростатиме. Перед її від'їздом бондар цікавився одним з порожніх котеджів, а Колум сказав, що має на прикметі шевця, охочого до іншого будинку.
Вона робила б те саме, навіть якби не заробляла багато грошей, проте робити було легше, оскільки вона їх таки мала. Забудовнику було наказано відсилати весь прибуток Стівену О'Гарі у Саванні. Тоді він матиме достатньо грошей, щоб виконувати вказівки Колума.
«З будинком на Пічтрі-стрит вийшло кумедно, — подумала Скарлет. — Гадала, розлучатися із цим місцем буде боляче. Зрештою, я жила там із Ретом, там народилася й прожила своє дуже коротке життя Гарні. Проте єдине, що я відчула, — полегшення. Коли школа для дівчаток зробила мені пропозицію купівлі, я ледь не розцілувала стару директорку зі змарнілим обличчям. Мені здалося, наче з мене зняли кайдани. Тепер я вільна і більше не маю обов'язків у Атланті. Тепер мене тут ніщо не тримає».
Скарлет усміхнулася собі. Це наче її корсети — вона більше ніколи не шнурувала їх після того, як Колум і Кетлін звільнили її у Голвеї. Її стан уже не такий тонкий, проте вона досі стрункіша за більшість жінок, яких вона бачила на вулиці, затягнутих у корсети так, що вони ледь могли дихати. А ще їй було затишно, принаймні настільки, наскільки може бути затишно в таку спеку. Тепер Скарлет могла одягатися самостійно й не залежати від покоївки. І товстий шиньйон також не був більше проблемою. Як чудово бути самодостатньою! Чудово не зважати на те, що інші люди зробили чи не зробили, схвалили чи не схвалили. А найпрекраснішим було їхати до однієї Тари, а тоді забрати дитину до іншої. Скоро вона буде зі своєю дорогою рідною Кет. Незабаром вони повернуться до свіжої, любої, вмитої прохолодними дощами Ірландії. Рука Скарлет торкнулася ніжної шкіри мішечка з грошима, що лежав на колінах. Найперше вона привезе грудку землі з Баллігари на могилу батька.
«Ти бачиш, тату? Ти знаєш? Ти б так пишався своєю Кеті-Скарлет, тату. Я — справжня О'Гара».
69
Вілл Бентін чекав на неї на станції Джонсборо. Скарлет побачила його обвітрене обличчя та оманливо розслаблене тіло і заусміхалася від вуха до вуха. Вілл, мабуть, єдиний чоловік під цим небом, який стоїть на дерев'яному протезі так, ніби обіперся на нього перепочити. Скарлет міцно його обняла.
— Боже мя змилуй, Скарлет, не кидайся так. Збила би мене з ніг. Радий тебе бачити.
— І я тебе рада, Вілле. Мабуть, тебе я рада бачити більше, ніж будь-кого іншого за весь час цієї подорожі.
То була правда. Вілл був їй любіший навіть за О'Гарів із Саванни. Може тому, що пережив разом із нею важкі часи, або тому, що любив Тару так само, як вона. Або просто тому, що був таким добрим і чесним чоловіком.
— Де твоя покоївка, Скарлет?
— О, я більше не переймаюся покоївками, Вілле. Я більше багато чим не переймаюся, як раніше.
Вілл пожував соломинку в роті.
— Я помітив, — коротко сказав він.
Скарлет розсміялася. Вона раніше не замислювалася, як чоловікові обіймати жінку без корсета.
— Більше жодних кліток для мене, Вілле, ніколи і ніяких, — заявила вона.
Як жаль, що не можна розказати йому, чого вона така щаслива, розказати про Кет, про Баллігару. Якби йшлося тільки про Вілла, вона би миттю йому все розповіла, Віллові вона довіряла. Але він був одружений із Сьюлін, а сестрі своїй Скарлет не вірила зовсім — ні на краплю, навіть на цяпочку. А якщо Вілл вважатиме за свій обов'язок усе розповісти дружині? Доведеться тримати язика за зубами. Скарлет вилізла на сидіння фургону — Вілл ніколи не брав бричку, бо подорож на станцію завжди поєднував із поповненням запасів у крамницях. Фургон був доверху набитий мішками й коробками.
— Розкажи мені всі новини, Вілле, — попрохала Скарлет, щойно вони виїхали з міста на дорогу. — Я так давно нічого від вас не чула.
— Ну, дай подумаю. Ти, мабуть, спочатку хочеш дізнатися про дітей. Елла та наша Сьюзі нерозлийвода. Сьюзі трохи менша, то Елла верховодить, і це їй дуже пішло на користь. Вейда ти взагалі не впізнаєш. Як минулого січня сповнилося йому чотирнадцять, він вимахав угору і, ніби, не думає на цьому спинятися. Хоч і здається довготелесим, але сильний, як віл. І працює так само. Завдяки йому ми цього року обробили на двадцять акрів більше землі.