Вона закинула голову, і сльози на її щоках заблищали під сонцем. Голос Скарлет охрип від сліз, але вона постаралася, і горе її прозвучало сильно і глибоко.
— На кого ж ти мене покинув? Ochon! Ой, лишенько!
Ochon, Ochon, Ullagon O! Лишенько, лишенько, горе мені!
Добре, що Скарлет нікому в Саванні не розповіла, що збирається забрати Вейда із Еллою з собою в Ірландію. Тепер не доведеться нікому пояснювати, чого вона лишила дітей у Тарі. Правда була така принизлива — власним дітям вона була непотрібна, вони були чужі для неї, а вона — для них. Скарлет не могла нікому зізнатися, навіть собі, як сильно це їй боліло і як вона тепер карталася. Вона почувалася дріб'язковою і злостивою, навіть не могла порадіти за Еллу з Вейдом, які були так очевидно щасливі.
Все у Тарі краяло їй серце. Вона почувалася тут чужою. Крім портрета бабусі Робійяр, Скарлет у будинку нічого не впізнала. За гроші, які вона щомісяця надсилала Сьюлін, сестра накупила нових меблів, облаштувала кімнати. Блискучі дерев'яні стільниці без жодної подряпини різали Скарлет очі, килими і гардини неприємно сліпили кольорами. Скарлет було тут зле. А від спеки, за якою вона так сумувала під ірландськими дощами, в неї розболілася голова і не відпускала цілий тиждень гостин.
Гарно було навідати Алекса та Селлі Фонтейнів, але у них щойно народилося дитятко, і немовля тільки нагадувало Скарлет, як вона скучає за Кет.
Тільки у Тарлтонів Скарлет повеселилася. Справи на їхній фермі йшли добре, і місіс Тарлтон безупину торочила про жеребу кобилу та ще поривалася показати Скарлет коня-трирічку, на якого покладала великі сподівання.
Короткі гостини до сусідів, на які не треба було запрошень, завжди були найкращим звичаєм округу.
Але Скарлет із полегшенням їхала з Тари, і це також було боляче. Якби вона не знала, як сильно Вейд любить цю землю, у неї би серце розбилося від того, як важко їй було дотерпіти до від'їзду. Принаймні син зайняв її місце. Із Тари Скарлет заїхала в Атланту до свого нового адвоката і склала заповіт, відписавши свої дві третини Тари синові. Вона не збиралася лишати по собі безлад, як батько чи дядько Денієл. А якщо станеться так, що Вілл помре першим, то одній Сьюлін вона ні на йоту не довіряла. Скарлет підписала документ розмашистим розчерком і на цьому була вільна.
Нарешті можна було вернутися до Кет, яка за мить зцілила всі материні скорботи. Личко дитини засяяло, щойно вона побачила Скарлет, Кет потягнула до неї маленькі рученята, сама захотіла обіймів і навіть витримала із десяток поцілунків.
— Вона так засмагла! І так зміцніла! — вигукнула Скарлет.
— Нічого дивного, — відказала Морін. — Вона так любить сонце, що здирає чепчик, варто лише відвернутися. Маленька циганочка, ось вона хто, і радість кожного дня.
— І дня, і ночі, — виправила Скарлет, тулячи до себе дитину.
Стівен дав Скарлет чіткі настанови для подорожі назад до Голвея. Вони їй не сподобалися. Стівен їй також не дуже подобався, коли на те пішло. Але Колум сказав слухати Стівена, тож вона вбралася в жалобний одяг і лишила скарга при собі.
Корабель називався «Ґолден Фліс» — «Золоте Руно». Це було останнє досягнення моди і розкоші, і Скарлет не мала претензій до розміру чи зручності каюти. Але рейс ішов не прямо до Голвея, а заходив дорогою в інші порти. Подорож виходила на тиждень довшою, а Скарлет не терпілося повернутися в Баллігару і глянути, як достигає врожай.
Аж на трапі вона побачила велику виписку із розкладом судна, інакше би категорично відмовилася, хоч би що казав Стівен. «Ґолден Фліс» добирав пасажирів у Саванні, в Чарлстоні та у Бостоні, а висаджував у Ліверпулі та Голвеї.
Скарлет панічно розвернулася, готова бігти назад на берег. Їй не можна до Чарлстона, не можна! Рет дізнається, що вона на кораблі — Рет якимось чином завжди про все знає, — увірветься до неї в каюту і забере Кет.
«Тільки через мій труп». Гнів витіснив паніку, і Скарлет розвернулася назад і ступила на палубу. Вона не тікатиме від Рета Батлера, підібгавши хвоста. Весь її багаж уже на борту, і жодного сумніву, що Стівен у її валізах і скринях переправляє для Колума контрабандну зброю. Вони на неї розраховують. А ще Скарлет хотіла повернутися в Баллігару, і нікому не дозволить стати їй на заваді.
Поки Скарлет, отак мізкуючи, дійшла до своєї каюти, то вже аж пашіла від всеохопної злості на Рета. Більше року минуло з того часу, як він із нею розлучився, а потому відразу ж одружився із Енн Гемптон. Увесь цей рік Скарлет була така зайнята, пережила такі зміни в житті, що забула про біль, який він їй заподіяв. Тепер серце у неї краялося, а поряд із болем зачаївся глибокий страх перед Ретовою непередбачуваною могутністю. Обидва ці почуття Скарлет переплавила у лють. Лють додавала їй сили.