Выбрать главу

— Принаймні тобі дозволено їм відмовляти, — докинула ще якась дівчина. — Це хоч нескладно. А подумай про нашого бідного брата. Роджер має заманювати американських спадкоємиць, неначе мух, і одружитися з багатійкою, щоби поповнити сімейні комори, — Роджер застогнав, і всі розсміялися.

«Поговоріть краще про Рета», — безмовно благала Скарлет.

— Прості дворяни нікому не цікаві, — зітхнув Роджер. — Ніяк не можу пояснити це батькові. Спадкоємицям тіари подавай.

Старша жінка, яку вони називали Френсіс, обізвала їх всіх безчесними і поскаржилася, що не розуміє сучасну молодь.

— Коли я була юнка... — почала вона.

Фелісіті захихотіла.

— Френсіс, люба, коли ти була «юнка», молоді не було. Ваше покоління народилося сорокарічним і вічно незадоволеним.

Запала коротка мовчанка. «Чого в біса та Фелісіті не скаже ще щось про Рета?» — подумала Скарлет.

Натомість, знову його згадав саме Роджер. Батлер, згадав він, запрошував на полювання, якщо вони повернуться восени. У нього ніби рисові поля заросли травою і качки сідають мало не на дуло рушниці.

Скарлет пальцями рвала хліб і нервово кришила на стіл. Та кому цікаві качки? Як виявилося, усім англійцям. Вони майже весь час проговорили про полювання. Скарлет уже було пошкодувала, що не лишилася з Брайді, аж розчула тиху приватну бесіду між Фелісіті та її сестрою, чиє ім'я виявилося Марджорі. Вони обидві вважали Рета найзагадковішим чоловіком, якого тільки зустрічали. Скарлет слухала із змішаними почуттями цікавості й гордості.

— Шкода, що він такий вірний дружині, — зауважила Марджорі, і у Скарлет щось обірвалося всередині.

— А вона ще й таке сіреньке нещастя, — докинула Фелісіті, і Скарлет трохи відлягло.

— О, це не просто так. Тобі не розповідали? Це його другий шлюб. Перша дружина була неймовірна красуня. Вона втекла з іншим чоловіком і покинула Рета Батлера з розбитим серцем. Він так і не зміг її забути.

— Боже, Марджорі, тільки уяви того другого чоловіка, заради якого вона покинула Батлера.

Скарлет усміхнулася. Її дуже потішило, що чутки переповідали, ніби то вона покинула Рета, а не навпаки.

Їй відчутно полегшало. Може, вона навіть з'їсть десерт.

Наступного дня англійці помітили Скарлет. Молодь погодилася, що вона надзвичайно романтична постать — таємнича молода вдова.

— Ще й збіса гарненька, — зауважив Роджер.

Сестри заперечили, що він, мабуть, осліп. Така білошкіра, темнокоса і зеленоока — та вона фантастична красуня! Вдягнути її у пристойну сукню, і де би вона не пішла, їй обертатимуться услід. Вони вирішили ближче із нею познайомитися. Марджорі завела з нею розмову, похваливши Кет, коли Скарлет винесла її на палубу подихати свіжим повітрям.

Скарлет була більш ніж готова до такого знайомства. Вона хотіла дізнатися всі деталі про кожну хвилину, що вони провели у Чарлстоні. Їй нескладно було вигадати трагічну історію про заміжжя і смерть чоловіка, яка задовольнила їхню тягу до мелодрами. Роджер уже за годину в неї закохався.

Мати вчила Скарлет, що справжні леді ніколи не виносять домашні секрети на чужий розсуд. Фелісіті та Марджорі Копертвейти шокували її, мимохідь розкриваючи родинні таємниці. Їхня мати, розповідали вони, була гарненька й розумна жінка, яка обманом оженила на собі їхнього батька. Вона примудрилася потрапити під копита його коня, коли він виїхав на прогулянку.

— Бідолашний тато такий простакуватий, — сміялася Марджорі, — що подумав, ніби збезчестив її лише тому, що в неї порвалася сукня й оголилися груди. Ми впевнені, що вона сама порвала собі сукню на грудях ще до того, як вийшла з дому приходського священика. Вона так швидко вискочила за батька заміж, що він і отямитися не встиг.

Ще більше Скарлет бентежив той факт, що Фелісіті та Марджорі були леді. Не просто «леді» в значенні «жінки». Вони були леді Фелісіті та леді Марджорі, а їхній «недолугий тато» був справжнім графом.

Френсіс Стербридж, їхня незадоволена компаньйонка, також була «леді», як вони пояснили, але вона була «леді Стербридж», а не «леді Френсіс», бо не народилася в дворянській сім'ї, а вийшла заміж за «всього лише баронета».

— От я можу вийти хоч за лакея, а Марджорі може втекти з чистильником взуття, і ми все одно лишимося леді Фелісіті та леді Марджорі навіть на смердючому дні Бристоля, де наші чоловіки крастимуть милостиню у бідних, щоб нас прогодувати.

Скарлет на це могла хіба розсміятися.

— Це все надто складно для мене, — зізналася вона.

— О, але люба, наша маленька нудна родина — це ще зовсім не складно. А от коли починаються вдови, жахливі дрібні віконти, дружини третіх синів і так далі, то це справжнісінький лабіринт. Матуся мусить наймати порадників щоразу, коли дає обід, або точно образить когось страшенно важливого. В жодному разі не можна посадити поруч дочку молодшого сина графа, як-от Роджер, і когось на кшталт бідної Френсіс. Це все настільки безглуздо, слів не вистачає.