На лугах стояли копиці золотистого запашного сіна сім футів заввишки. Скарлет зробила собі в одній із них нірку і влізла з Кет усередину, гратися в доньки-матері. Кет запищала від захвату, коли стягнула їм на голови частину «даху». І коли чхнула від пороху. Вона повибирала із сіна висохлі квіти і потягла до рота, тоді скривилася із огидою і виплюнула. Скарлет не могла не розсміятися. Кет насупилася, від чого Скарлет ще дужче зайшлася сміхом.
— Краще звикай до сміху, міс Кет О'Гара, — сказала вона, — бо ти моє маленьке чудо і робиш мамусю дуже, дуже щасливою, а коли люди щасливі, вони багато сміються.
Коли мала почала позіхати, Скарлет забрала її в будинок.
— Повибирай їй сіно з волосся, поки вона спить, — наказала вона Пеґґі Квінн. — Я повернуся, коли треба буде її годувати і купати.
Вона відірвала одного з робочих коней від повільного, замисленого жування і без сідла поїхала оглядати Баллігару у тьмяному світлі сірого присмерку. Навіть у синіх сутінках ярим золотом полум'яніла пшениця. Добрий буде врожай. Додому Скарлет повернулася задоволена. Баллігара, мабуть, ніколи не даватиме такого прибутку, як дешеві будинки на продаж, але справа не тільки в грошах. Земля О'Гарів знову родила, Скарлет повернула її до життя, принаймні частково. Наступного року засіють ще більше акрів, а згодом — ще більше.
* * *
— Так добре вдома, — говорила Скарлет Кетлін наступного ранку. — У мене мільйон звісточок від усіх у Саванні.
Вона щасливо вмостилася біля каміна, а Кет повзала внизу по підлозі. Скоро над двостулковими дверима одна за одною почали з'являтися голови — людям кортіло розпитати про Америку, про Брайді та про всіх інших.
Коли задзвонили на обідню, жінки поспішили стежкою назад у село, а чоловіки родини О'Гарів повернулися з поля на обід.
Усі, крім Шеймуса і, звісно, Шона, який завжди обідав у маленькому будиночку зі старою Кеті-Скарлет О'Гара. Скарлет спочатку й не помітила за всіма вітаннями з Томасом, Патриком і Тімоті, ще й у Кет годі було відібрати ложку, яку вона заповзялася гризти.
Лише коли чоловіки повернулися до роботи, Кетлін розповіла їй, як усе змінилося за її відсутності.
— Мені шкода це говорити, Скарлет, але Шеймус образився, що ти не лишилася на його весілля.
— Я би хотіла, але не вийшло. Він же знає. Я мала справи в Америці.
— Думаю, це радше Пеґін затаїла зло. Ти хіба не помітила, що вона не заходила сьогодні зранку?
— Справді, — визнала Скарлет, — не помітила.
Вона з Пеґін зустрічалася тільки раз і не дуже добре її знала. Яка вона? Кетлін обережно добирала слова. Пеґін була працьовита, тримала лад у домі, клопотала по кухні і піклувалася, щоби Шеймусу з Шоном було затишно у малому будиночку. Ґречно буде вшанувати їхню сім'ю, то нехай Скарлет її провідає і похвалить її господарство. Пеґін така гордячка, що сама першою ніколи не завітає.
— Леле, — зітхнула Скарлет, — які дурниці. Доведеться будити Кет.
— Лиши її тут, я пригляну, поки шитиму. Мені краще з тобою не йти.
«Отже, Кетлін не дуже любить дружину свого кузена, — здогадалася Скарлет, — цікаво. А Пеґін веде господарство окремо і не приходить у більший будинок до Кетлін навіть на обід. Ото справжня гордячка! Яка марнота, готувати два обіди замість одного». Вона здогадувалася, що Пеґін їй не дуже сподобається, але все одно вирішила виявити люб'язність. Нелегко, мабуть, увійти в родину, яка так довго прожила разом. Скарлет прекрасно знала, як це — почуватися чужою.
Пеґін добряче притлумила порив Скарлет до співчуття. Дружина Шеймуса була колюча, а кисла, як після склянки оцту. Вона пригостила Скарлет таким міцним, перестояним чаєм, що неможливо було й пити. «Мабуть, натякає, що довго мене чекала».
— Шкода, що я пропустила ваше весілля, — сміливо сказала Скарлет, беручи вола за роги. — Усі О'Гари з Америки передавали вам вітання, і я приєднуюся до їхніх найкращих побажань. Зичу вам із Шеймусом дуже щасливого життя.
Скарлет була собою задоволена. «Гідно сказала», — подумала вона.
Пеґін коротко кивнула.
— Я передам Шеймусу ваші вітання, — сказала вона. — Він хоче з вами переговорити. Я просила його далеко не йти. Зараз покличу.
«Ото маєш! — здивувалася про себе Скарлет. — Оце привітно приймають». Вона не була певна, що хоче «переговорити» із Шеймусом. За весь час, що прожила в Ірландії, Скарлет заледве перекинулася зі старшим сином Денієла кількома словами.
Коли вони «переговорили», Скарлет пошкодувала, що взагалі прийшла. Шеймус розраховував, що вона заплатить за ферму — надходив час сплачувати ренту. І вважав, що по справедливості їм із Пеґін має дістатися більший дім по смерті Денієла, бо Шеймус тепер за нього як старший син.