— Мері-Маргарет не проти варити і прати ще й для моїх братів. Кетлін може робити все для Шона, він її брат.
— Я із радістю виплачу ренту, — сказала Скарлет, хоча воліла б, щоби її про це попросили, а не наказували. — Але не розумію, чого про будинок ви говорите зі мною. Про це вам із Пеґін — тобто, із Мері-Маргарет — треба говорити з твоїми братами і з самою Кетлін.
— Ти Справжня О'Гара! — мало не на крик зірвалася Пеґін. — Ти вирішуєш.
— Вона правду каже, Скарлет, — підтвердила Кетлін, коли Скарлет їй поскаржилася. — Ти — Справжня О'Гара.
І не встигла Скарлет нічого сказати, як Кетлін усміхнулася і мовила, що будинок її не обходить. Однаково вона скоро виходить заміж за хлопця з Дансені. Він освідчився їй минулої суботи на ярмарку в Трімі.
— Я ще нікому не казала, чекала на тебе.
Скарлет пригорнула Кетлін в обіймах.
— Як чудово! Ти ж дозволиш мені влаштувати весілля, правда? Яке у нас буде прекрасне свято!
— Цього разу мені пощастило, — сказала Скарлет місіс Фітц того вечора, — але заледве. Якось я зовсім не так уявляла життя Справжньої О'Гари.
— А як ви це собі уявляли, місіс О?
— Не знаю. Мабуть, якось веселіше.
У серпні копали картоплю. Видався найкращий урожай за всі минулі роки, говорили фермери. Тоді жали пшеницю. Скарлет подобалося за ними спостерігати. Блискучі серпи виблискували на сонці, а золоті стебла падали і розходилися, наче брижі по шовку. Інколи Скарлет займала місце за женцем, позичала палицю із загнутим кінцем — такий собі так — і збирала вижаті стебла пшениці у малі снопи. Вправно зав'язувати оберемки перевеслом у неї не виходило, але вона хвацько давала собі раду з гаком.
«Набагато краще, ніж збирати бавовну», — поділилася вона з Колумом. І все одно бували миті, коли зненацька на неї накочувала гостра туга за домом. Колум сказав, що цілком її розуміє, і Скарлет йому вірила. Він справді став для неї тим братом, про якого вона завжди мріяла.
Колум увесь час ходив якийсь заклопотаний, але Скарлет він пояснив, що мучиться нетерпінням: поки жали пшеницю, покинути недобудованим заїзд, який Брендон Кеннеді зводив біля свого бару. Скарлет пам'ятала того чоловіка у розпачі, що зустрівся їй у церкві. Колум тоді сказав, що він утікач. Цікаво, їх ще таких багато? Чим Колум їм допомагає? Але вона розумна, що краще їй не знати, тож і не питала в нього нічого.
Вона воліла думати про хороше, як-от весілля Кетлін. Кевін О'Коннор був не тим чоловіком, якого би Скарлет для неї вибрала, але він був очевидно по вуха в неї закоханий і мав добре господарство на двадцять корів, тож його вважали принадним женихом. Кетлін мала добрий посаг — гроші, які вона наскладала, продаючи яйця і масло, та і все кухонне начиння у домі Денієла належало їй. Практична й розумна, вона не відмовилася прийняти в подарунок від Скарлет сто фунтів. «Не обов'язково докладати їх до посагу», — сказала вона Скарлет і змовницьки підморгнула.
Великим розчаруванням для Скарлет стало, що не можна було влаштувати весілля в її маєтку. Традиція вимагала, щоби весілля відбувалося в домі, де житиме молода пара. Найбільше, що Скарлет могла, то це вділити кілька гусей і півдесятка барилець портеру на весільний бенкет. І то, вона переступала межу, попередив її Колум. Весілля завжди справляла родина нареченого.
— Ну, коли вже я і так переступила межу, то чого спинятися, — сказала йому Скарлет. Кетлін вона також попередила на випадок, якщо кузина буде проти. — Я скидаю жалобу. Мені до смерті набридло ходити в чорному.
На весіллі вона танцювала кожен ріл, вдягнена у верхню темно-зелену спідницю із яскраво-блакитною та червоною нижніми спідницями, ще й жовто-зелені смугасті панчохи.
Всю дорогу додому до Баллігари Скарлет проплакала.
— Мені її так не вистачатиме, Колуме. І Денієлового дому також, і всіх гостей. Я туди більше ні ногою, там тепер противна Пеґін подає перестояний бридкий чай.
— Дванадцять миль — це ж не край землі, Скарлет, люба. Чого тобі всюди їздити в бричці? Купи собі доброго верхового коня і не очутишся, як домчиш у Дансені.
Скарлет оцінила хорошу пораду, хоча дванадцять миль — то все одно добрий шмат дороги. Але вона і слухати не хотіла тиху пораду Колума подумати про наступне заміжжя.
Інколи вона прокидалася посеред ночі, і темрява в її кімнаті чорніла, як загадка у Ретових очах, коли він зустрівся з нею поглядом у Чарлстоні. Що було в нього на серці?