— Чому ви не біля вогнища Баллігари? — запитав Барт.
— А чому ви не біля свого? — сердито відрізала Скарлет.
— Бо мені там не раді, — відповів Джон Морленд. У темряві його голос звучав дуже сумно. — Я одного разу там був. Думав, може, в тому, щоб прогнати худобу через попіл, є якась народна мудрість. Наприклад, це добре для копит чи щось таке. Хотів випробувати це на конях.
— Спрацювало?
— Я так ніколи й не дізнався. Уся радість святкування випарувалася, коли я там з'явився, тож я пішов геть.
— Треба було звідси поїхати, — випалила Скарлет.
— Які абсурдні речі ви говорите. Ви тут єдина справжня людина. Ще й американка. Ви — екзотична квітка серед купки бур'янів, Скарлет.
З такого погляду вона на це не дивилася. В цьому був сенс. Люди завжди надавали ваги гостям здалеку. Вона почувалася набагато краще, поки не почула, як благородна Луїза сказала: «Хіба ж це не потішно? Обожнюю ірландців, коли вони поводяться по-язичиицьки й первобутньо, як зараз. Якби ж вони ще не були лінивими й дурними, то я б не проти жити в Ірландії».
Скарлет заприсяглася собі, що попросить вибачення у Колума, коли повернеться додому. Не варто було залишати свій дім і своїх людей.
— Та хіба ж жодна інша душа ніколи не помилялася, люба Скарлет? Ти мусила сама зрозуміти, які вони, інакше як би ти знала? Витри очі і поїдь подивися на поля. Найняті хлопці почали складати сіно в копиці.
Скарлет поцілувала кузена в щоку. Він не сказав: «А я ж тобі говорив».
У наступні тижні Скарлет отримала запрошення ще на дві вечірки від людей, яких вона зустріла в домі Еліс Гаррінґтони. Вона написала вимушені належні відмови на обидва. Коли копиці були складені, Скарлет наказала найнятим хлопцям починати працювати над зіпсованим газоном за будинком. До наступного літа можна буде його відновити. Кет би сподобалося грати в крокет. Це було весело.
Пшениця достигла, була вже майже готова до збору, коли вершник приніс їй записку й напросився на кухню на чашечку чаю «чи чогось більш підхожого для чоловіка», поки чекав, щоб Скарлет написала відповідь, яку він має відвезти назад.
Шарлот Монтаг'ю хотіла б її відвідати, якщо це буде зручно.
Хто взагалі така Шарлот Монтаг'ю? Скарлет напружено думала хвилин із десять, поки не пригадала приємну ненав'язливу старшу жінку, яка була в гостях у Гаррінґтонів. Як вона пам'ятала, місіс Монтаг'ю не гасала навколо, як дикий індіанець в ніч літнього сонцестояння. Вона наче зникла після вечері. Не те. щоб від цього вона стала менше англійкою.
Але чого вона хоче? Скарлет знемагала від цікавості. В записці було сказано: «питання, яке становить інтерес для нас обох».
Скарлет сама пішла в кухню, щоб передати посланцеві місіс Монтаг'ю записку із запрошенням на чай після обіду. Вона знала, що зайшла на територію місіс Фітц. За кухнею треба було спостерігати лише з галереї-містка зверху. Але ж це її кухня, хіба ні? Та й Кет стала годинами там просиджувати, то чому їй не можна?
Скарлет мало не одягла свою рожеву сукню для зустрічі з місіс Монтаг'ю. В ній було прохолодніше, ніж у спідницях з Голвея, а день видався дуже теплим, як для Ірландії. Та потім повернула її в шафу. Вона не вдаватиме із себе того, ким не є.
Вона замовила до чаю дріжджовий пиріг замість булочок, які їла зазвичай.
Шарлот Монтаг'ю була одягнена в сірий лляний жакет і спідницю з мереживним оздобленням, якого Скарлет так і хотілося торкнутися. Вона ще ніколи не бачила такого широкого й вигадливого мережива.
Жінка зняла свої сірі лайкові рукавички і сірий капелюх із пір'ям, перш ніж сісти в оббите плюшем крісло біля чайного столика.
— Дякую, що прийняли мене, місіс О'Гара. Не думаю, що ви хочете марнувати час на розмови про погоду; ви б радше дізналися, чому я тут, правда ж? — в голосі місіс Монтаг'ю чулася цікава іронія, про що свідчила й посмішка.
— Я вмираю з цікавості, — сказала Скарлет. Початок їй подобався.
— Я дізналася, що ви успішна ділова жінка — і тут, і в Америці... Не переживайте. Все, що я знаю, я тримаю при собі; це одна з моїх найбільших чеснот. Ще одна, як можете собі уявити, це те, що я маю засоби дізнаватися про те, чого не знають інші. Я теж ділова жінка. Якщо дозволите, розповім вам про свою справу.