Скарлет змогла лише мовчки кивнути. Що цій жінці про неї відомо? І як?
Місіс Монтаг'ю вирішила все розповісти по порядку. Вона народилася наймолодшою донькою молодшого сина з доброї сім'ї і одружилася з молодшим сином з іншої родини. Ще до трагічної загибелі чоловіка на полюванні вона втомилася завжди балансувати, постійно намагатися дотримуватися правил пристойності і жити життям, якого очікують від добре вихованих леді й джентльменів, весь час потребувати грошей. Овдовівши, вона опинилася в нестерпному становищі бідної родички.
Та в неї були розум, освіта, смак і доступ у найкращі доми Ірландії. Згодом вона додала до цього обачність та володіння інформацією.
— Можна сказати, що я професійний гість і друг. Я щедро ділюся порадами — щодо одягу, розваг, оздоблення будинку, сватання чи любовних побачень. І мені платять щедрі комісійні — кравці, чоботарі, ювеліри, продавці меблів і килимів. Я вміла й тактовна, і навряд чи хтось підозрює, що мені за це платять. Навіть якщо й підозрюють, то або не хочуть знати, або їх влаштовує результат і їм байдуже, особливо зважаючи на те, що їм це нічого не коштує.
Скарлет була шокована й зачарована водночас. Чому ця жінка зізнається у всьому цьому їй, а не комусь іншому?
— Я вам про це розповідаю, бо впевнена, що ви далеко не дурна, місіс О'Гара. Ви б засумнівалися, якби я запропонувала вам допомогу, як то кажуть, від щирого серця. В моєму серці немає щирості, хіба якщо вона покращує мій особистий добробут. Маю до вас ділову пропозицію. Ви заслуговуєте на більше, ніж маленька задрипана вечірка, яку влаштувала маленька задрипана жінка, як Еліс Гаррінґтон. У вас є краса, розум і гроші. Ви можете бути оригінальною. Якщо віддастеся в мої руки, я зроблю з вас жінку, якою в Ірландії найбільше захоплюватимуться і чийого товариства найбільше шукатимуть. На це знадобиться два-три роки. Тоді вам відкриється весь світ, ви зможете робити що завгодно. А в мене буде достатньо грошей, щоб із розкішшю вийти на пенсію.
Місіс Монтаг'ю всміхнулася.
— Я майже двадцять років чекала на когось такого, як ви.
75
Скарлет поспішила через місток на кухні до кімнат місіс Фітцпатрик, щойно Шарлот Монтаг'ю пішла. Їй було байдуже, що слід послати по економку, яка має прийти до неї; їй конче необхідно з кимось поговорити.
Місіс Фітц вийшла зі своєї кімнати, перш ніж Скарлет встигла постукати в двері.
— Ви повинні були послати по мене, місіс О'Гара, — тихо дорікнула економка.
— Знаю, знаю, але це так довго. Те, що я хочу вам розповісти, чекати не може. — Скарлет була дуже збуджена.
Холодний погляд місіс Фітцпатрик миттю її заспокоїв.
— Це мусить зачекати, — мовила вона. — Інакше кухарки почують кожне слово й переповідатимуть усе, ще й прикрасять власними вигадками. Повільно йдіть за мною.
Скарлет почувалася покараною дитиною. Однак зробила так, як наказано.
На півдорозі по галереї над кухнею місіс Фітцпатрик зупинилася. Скарлет стала теж і стримувала власну нетерплячку, поки місіс Фітц розповідала, які покращення відбулися на кухні. Широка балюстрада була достатньо великою, щоб сидіти, ліниво подумала Скарлет, проте стояла рівно як і місіс Фітц, дивлячись згори вниз на кухню, де з надзвичайно заклопотаним виглядом снували слуги. Рух місіс Фітцпатрик був неспішним, проте вона все ж просувалася вперед. Коли вони дійшли до будинку, Скарлет почала розповідати, щойно за ними зачинилися двері на місток.
— Це, звісно, смішно, — мовила вона, повідавши, про що сказала місіс Монтаг'ю. — Я їй так сказала також. Я — ірландка, сказала я, і не хочу, щоб за мною впадали англійці. — Скарлет говорила дуже швидко; обличчя її розпашіло.
— І ви маєте рацію, місіс О. Та жінка не краща за злодія, коли таке каже.
Гарячковість місіс Фітцпатрик утихомирила Скарлет. Вона не стала повторювати відповідь місіс Монтаг'ю. «Ваша ірландськість — річ загадкова. Смугасті панчохи й варена картопля одного дня, куропатва й шовк — наступного. Ви можете мати все; це лише додасть шарму вашій легенді. Напишіть мені, щойно вирішите».
Розповідь Розалін Фітцпатрик про гостю Скарлет розлютила Колума.
— Навіщо Скарлет її на поріг пустила? — гнівався він.
— Колуме, вона почувається самотньо, — вона намагалася заспокоїти Колума. — З друзів лише ти і я. Дитина для неї — цілий світ, але ж на цьому життя не завершується. Думаю, трохи цікавого спілкування їй не завадить. І нам також, якщо ти гарненько про це подумаєш. Готель Кеннеді майже завершено. Скоро в ньому почнуть зупинятися різні люди. Що може бути краще, щоб відволікти англійців?