Выбрать главу

— Я з першого погляду зрозумів, хто ця Монтаг'ю. Вона холодна й жадібна. Згадаєш мої слова: перше, що вона зробить, це скаже Скарлет, що маєток слід перефарбувати й передекорувати. Ця Монтаг'ю гратиме у свої ігри за будь-яку ціну, але ж Скарлет може собі це дозволити. Ходитимуть незнайомці з Тріма до Баллігари щодня, пропонуючи фарби, оксамит і французьку моду. Ніхто не зверне уваги на одного чи двох, що подорожуватимуть так само.

— Гарна американська вдова й так привертає інтерес. Чому вона не шукає чоловіка? Краще б нам посилати її до англійців на їхні вечірки. Інакше, англійські офіцери приходитимуть сюди, щоб залицятися.

Колум пообіцяв «добре про це подумати». Того вечора він вийшов з дому і йшов кілька миль, міркуючи, що краще для Скарлет, а що краще для Братства, і як це суміщати.

Останнім часом він був схвильований, тож не завжди мислив тверезо. Звітували, що деякі чоловіки втрачали свою відданість феніанському руху. Багаті врожаї два роки поспіль покращили життя, тому ризикувати всім ставало дедалі важче. Також феніанці, які завербувалися в ряди поліції, доносили чутки про інформатора у Братстві. Підпільній діяльності постійно загрожували інформатори. В минулому вже два повстання зірвалися через зраду. Однак цього разу все планували так довго, так ретельно. Вдалися до всіх можливих заходів безпеки. Нічого не пустили напризволяще. Тепер усе мусить пройти як треба. Вони були так близько. Найвища рада планувала подати сигнал до дії взимку, коли три чверті англійської міліції полишать гарнізони і подадуться полювати на лисицю. Натомість вони отримали повідомлення: все відкладається поки, не знайдуть і не ліквідують інформатора. Очікування з'їдало Колума зсередини.

На світанку, коли земля була ще вкрита трояндовим серпанком, він пройшов до маєтку, відімкнув двері своїм ключем і зайшов до кімнати Розалін.

— Гадаю, твоя правда, — мовив він. — Чи означає це, що я заслужив на чашку чаю?

Трохи згодом того дня місіс Фітцпатрик перепросила Скарлет, що зробила такі поспішні висновки. Вона наголосила, що Скарлет варто почати влаштовувати своє суспільне життя з допомогою Шарлот Монтаг'ю.

— Я вирішила, що це погана ідея, — відповіла Скарлет. — Я надто заклопотана.

Коли Розалін розповіла про це Колуму, він засміявся. Вона гучно гупнула дверима, коли вийшла з його дому.

Минули жнива, свято врожаю, настали золотаві осінні дні, листя ось-ось мало почати опадати з дерев. Скарлет раділа щедрому врожаю, журилася через завершення сільськогосподарського року. Вересень був часом сплати ренти за півроку, й вона знала, що її орендарі мали достатньо прибутку. Все ж це багато значить — бути О'Гарою.

На другий день народження Кет її мама влаштувала пишне святкування. Усі діти Баллігари, яким виповнилося десять або менше років, гралися у просторих порожніх кімнатах на першому поверсі, вперше, можливо, їли морозиво, булочки зі смородиною та родзинками і побажаннями всередині. Кожна дитина пішла додому з блискучою монетою. Скарлет відпустила всіх дітей додому рано, бо знала про забобони, пов'язані з днем всіх святих. Потім вона повела Кет нагору спати.

— Тобі сподобався день народження, люба?

Кет усміхнулася.

— Так. Спатки, мамусю.

— Знаю, моє янголятко. Ходімо... до ліжка... можеш поспати в маминому великому ліжку, бо сьогодні великий день.

Скарлет поклала Кет, але вона знову сіла.

— Де подарунок Кет?

— Зараз принесу, моя люба. — Скарлет витягла велику порцелянову ляльку з коробки, в якій її залишила Кет.

Дівчинка похитала головою.

— Не цей, — вона перевернулася на живіт і зісковзнула з ліжка просто на підлогу, впавши з глухим звуком. Тоді залізла під ліжко. Вже за мить Кет задкувала з-під нього з великим смугастим котом у руках.

— Господи Боже, Кет, звідки він тут узявся? Дай його мені, поки не подряпав тебе.

— А ти віддаси його?

— Віддам, якщо захочеш. Але ж цей кіт живе на вулиці, він не захоче залишатися в будинку.

— Він мене любить.

Зрештою, Скарлет здалася. Кіт не подряпав Кет, і мала виглядала щасливою. Що страшного, якщо нова залишить його тут? Скарлет поклала обох у своє ліжко. «Найімовірніше, ми спатимемо з тисячами бліх, але день народження є день народження».