— Що таке aroon? — запитала Скарлет, схлипуючи.
— Це означає «люба». Ірландською ти моя Скарлет aroon.
— Дуже гарно.
— І пасує тобі найліпше.
— Колуме, ти й чорта заговориш, проте я не дозволю тобі заговорити себе і не забуду нічого. Обіцяй, що ти здихаєшся зброї. Я не прошу тебе голосувати за Чарлза Парнелла, але обіцяй, що не розпочинатимеш війни.
— Обіцяю, Скарлет аroon.
— Дякую, мені наче камінь з душі впав. Але тепер я мушу йти. Прийдеш до мене на вечерю в мою ранкову їдальню, хоч зараз і вечір?
— Не можу, Скарлет aroon, — зустрічаюся з другом.
— Приходь із другом. Кухар все одно годує дев'ять мільйонів слуг, які у мене раптом з'явилися, тому я певна: їжі вистачить нагодувати і тебе, і твого друга.
— Не сьогодні. Іншим разом.
Скарлет не тиснула на нього, вона отримала те, що хотіла. Перед поверненням додому вона зайшла до каплиці на сповідь до отця Флінна. Скарлет розповіла священику про втрату контролю під час розмови з Колумом. Однак головним чином не про це. Вона хотіла звільнитися від гріха, від якого кров холонула в жилах. Скарлет подякувала Господу, коли Джон Морланд розповів, що шість місяців тому дружина Рета втратила дитину.
Трохи згодом, коли Скарлет пішла, Колум зайшов до сповідальні. Він збрехав їй, і це був великий гріх. Після покаяння він попрямував до арсеналу в англіканській церкві, аби впевнитись, що зброя добре захована.
Уранці після недільної меси Шарлот Монтаг'ю і Скарлет відбули на прийом у заміському будинку, де Скарлет мала дебютувати перед ірландськими вершками суспільства. Гостювати вони мали тиждень. Скарлет не хотіла надовго залишати Кет, але свято на честь дня народження щойно завершилося — місіс Фітц досі була розгнівана й, міцно стиснувши губи, оглядала шкоду, яку заподіяли діти, бігаючи паркетом у бальній залі, — а тому Скарлет була певна, що Кет не сумуватиме за нею. У дівчинки було дуже багато справ: стільки нових меблів роздивитися, стільки слуг порозпитувати.
Скарлет, Шарлот і Евапс, покоївка Шарлот, поїхали в елегантному екіпажі Скарлет до залізничної станції в Трімі. Маєток, куди вони прямували, був у окрузі Miniaran, — задалеко, щоб їхати екіпажем.
Скарлет була більше схвильована, ніж знервована. Поїхати спочатку до Джона Морланда було направду хорошою ідеєю. Шарлот кернувалася за них обох, хоч і не показувала цього; майбутнє Скарлет у вищому світі залежало від того, чи справить вона враження на людей цього тижня. Від цього залежало й майбутнє Шарлот. Вона поглянула на Скарлет, щоб перестрахуватися. Так, їй пасував цей зелений ангоровий дорожний костюм. А очі її — справжній подарунок від Бога — виразні й незабутні. Її струнке тіло, не стягнуте корсетом, точно змусить язики пліткувати, а чоловічі серця битися швидше. Скарлет виглядала достоту так, як Шарлот розписувала найближчим друзям: вродлива, не надто молода американська вдова зі свіжою колоніальною зовнішністю й шармом; дещо незграбна, але приємна, з романтичними поглядами на Ірландію, що їх мають лише іноземці; пристойно, можливо, навіть феноменально заможна — настільки, що може собі дозволити абсолютну свободу; добре вихована, з аристократичною французькою жилкою, проте енергійна, рішуча й нестримна через своє американське походження; непередбачувана, але з гарними манерами; наївна, однак вже досвідчена; словом, захопливе й цікаве доповнення кола людей, які достатньо знають одне про одного й палко бажають поговорити про когось нового.
— Можливо, мені варто вам нагадати, хто там буде, — запропонувала Шарлот.
— Не варто, Шарлот. Я однаково все забуду. До того ж я знаю головне. Герцог важливіший од маркіза, потім іде граф, тоді віконт, барон і баронет. Я можу звертатися до всіх чоловіків «сер», як на Півдні, тож не треба перейматися отими «мілордами» й «ваша милість»; але не можна називати леді «мадам», як в Америці, бо це лише для королеви Вікторії, а її там точно не буде. Отже, якщо мене не проситимуть використовувати ім'я, я просто усміхатимусь і уникатиму вжитку будь-чого. Старі добрі «містер» і «міс» не варті уваги, якщо вони не «благородні». Мені це здається кумедним. Чому не «шановний», чи щось таке?
Шарлот здригнулася. Скарлет надто самовпевнена, надто безтурботна.
— Ви не були уважні, Скарлет. Є прізвища, які взагалі не мають титулів. Вони навіть не «благородні», проте однаково важливі, як і не-придворні герцоги. Наприклад, Герберти, Бурки, Кларки, Лефрої, Бленнергазети...
Скарлет хихотіла. Шарлот замовкла. Буде, що буде.