Кет так захопилася книжкою про тварин, що інші подарунки навіть не розгорнула. Скарлет лишила її розглядати малюнки, а сама побігла до Колумової сторожки із кашеміровим шарфом, який привезла йому в подарунок. Їй не терпілося поділитися з кузеном враженнями про Дублін.
— О, вибачте, — знітилася вона, коли виявилося, що в Колума гість.
Цього добре вдягненого чоловіка вона не знала.
— Ні-ні, нічого страшного, — сказав Колум. — Познайомся із Джоном Девоєм, він щойно приїхав з Америки.
Девой був ввічливий, але вочевидь не надто задоволений, що їхню розмову перервали. Скарлет пробурмотіла якусь відмовку, залишила Колуму його подарунок і швидко попрямувала додому. Що це за американець такий, що побачивши так далеко від дому землячку, не радий зустрічі? Він, мабуть, із Колумових фенійців, ось воно що! А розсердився, що Колум більше не бере участі в цій божевільній революції.
Насправді, все було навпаки. Джон Девой серйозно схилявся до того, щоби підтримати Парнелла, а він був одним із найвпливовіших американських фенійців. Якби він перестав підтримувати революцію, удар був би майже смертельний. Минулого вечора Колум допізна пристрасно його переконував покинути думку про самоврядування Ірландії в складі Англії.
— Парнелл хоче влади і готовий заради неї на будь-яку зраду, — говорив він.
— А ти, Колуме? — відрізав Девой. — Здається, тобі муляє, що кращий від тебе чоловік робить ту саму справу, що й ти, тільки йому ліпше вдається.
Колум ні на мить не забарився з відповіддю.
— Він виступатиме в Лондоні з промовами до кінця світу, і про нього напишуть у газетах, але ірландці й далі гинутимуть від голоду під англійським чоботом. Ірландцям це нічого не дасть. А коли вони втомляться від газет із містером Парнеллом, то піднімуть повстання. Неузгоджене і приречене на провал. Кажу вам, Девой, ми надто довго чекаємо. Парнелл базікає, ви базікаєте, я базікаю — а весь цей час ірландці страждають.
Коли Девой повернувся ночувати до гостинного двору Кеннеді, Колум міряв кроками малу вітальню, поки в лампі не вигорів гас. Тоді в холодній темній кімнаті сидів на табуреті перед зотлілою золою в каміні й думав про гнівні слова Девоя. Може, таки його правда? Може, ним, Колумом, керує жага до влади, а не любов до Ірландії? Як людині розібратися у власній душі?
Коли Скарлет встромила лопату в землю на День святої Бригіти, прозоре, ще і розмите сонячне світло на мить блиснуло поміж хмар. То був хороший знак на прийдешній урожай. Скарлет відсвяткувала, пригостивши все містечко портером і м'ясними пирогами у барі Кеннеді. Це буде найурожайніший для них рік, вона була певна. Наступного дня вона поїхала до Дубліна на шість тижнів, відомих як світський сезон у Дублінському замку.
78
Цього разу вони з Шарлот винайняли кілька кімнату готелі «Шелборн», не «Ґрешем». Готель «Шелборн» ідеально підходив для того, щоб залишитися там на весь сезон. Скарлет не заходила до величної цегляної будівлі під час попереднього приїзду до Дубліна.
— Ми тут ще побуваємо, — запевнила її Шарлот. Тепер Скарлет розглядала велетенський хол і розуміла, чому Шарлот хотіла зупинилися саме тут. Все тут вражало величчю: саме місце, персонал, гості, контрольована принишкла зайнятість. Вона підняла підборіддя і пройшла за носильником до сходів на другий поверх — найкращих номерів у всьому готелі. Хоча Скарлет цього не знала, зараз вона виглядала достоту так, як її персону швейцару описувала Шарлот. «Ви одразу її впізнаєте. Вона неймовірно гарна і поводиться як справжня імператриця».
На додачу до багатокімнатного номера, для потреб Скарлет було зарезервовано вітальню. Перед тим як іти пити чай, Шарлот показала Скарлет кімнату. Завершений портрет стояв на мідному мольберті в кутку прикрашеної зеленою парчею кімнаті. Скарлет поглянула на нього з цікавістю. Невже вона й справді так виглядала? Та жінка нічого не боялася, а вона страшенно хвилювалася. Скарлет прослідувала за Шарлот униз у цілковитому заціпенінні.
Шарлот упізнала кількох людей, які сиділи за іншими столиками у шикарній вітальні.
— З часом ви з усіма познайомитесь. Після того як вас представлять, до вашої вітальні щодня по обіді подаватимуть чай і каву. Гості запрошуватимуть ще гостей.
«Що? — хотіла перепитати Скарлет. — Які гості? І яких гостей вони запрошуватимуть?» Але хвилюватися не варто — Шарлот завжди знала, що робить. Єдиним, про що мала подбати Скарлет, — не перечепитися через шлейф сукні, коли задкуватиме після представлення віце-королю. Шарлот і місіс Сімс збиралися щодня тренувати її в сукні подібного фасону, аж до самого дня представлення.