Якби тільки Джо Коллтон погодився трохи здешевити будівництво.
Будинки і так би продавалися, як гарячі пиріжки, але прибуток давали би більший. Скарлет не просила б його купувати дешевше дерево: то була головна причина, чого вона взялася до будівництва — щоб Ешлі мав замовлення. Але ж можна на чомусь іншому скоротити видатки. На фундаменті... на коминах... брати дешевшу цеглу.
Скарлет нетерпляче струсонула головою. Джо Коллтон ніколи сам на таке не піде. Він точнісінько, як Ешлі, чесний до кості і носиться з непрактичними мріями. Вона згадала, як ті двоє зустрілися на будівництві. Одного поля ягоди. Вона б не здивувалася, якби з ціни на дерево вони звернули розмову на якісь дурнуваті книжки.
Скарлет замислилася.
Треба відправити Гаррієт Келлі в Атланту.
З неї вийде ідеальна дружина для Ешлі. Вони з нею теж одної породи, живуть книжками, не розуміються на житті. У багатьох питаннях Гаррієт була безхребетна, але слово своє тримала залізно — терпіла ж вона свого нікчемного чоловіка майже десять років. І по-своєму була витривала. Не кожен пройде у рваних черевиках таку далеку дорогу, щоби просити командира за життя Денні Келлі. Ешлі потрібна була така сталева підтримка за спиною. А ще йому треба було про когось дбати. Йому точно не йде на користь, що Індія із тітонькою Дріботуп так над ним квокчуть. А яким у них отак виросте Бо, страшно подумати. У Біллі Келлі йому буде чого повчитися. Скарлет усміхнулася. Разом із Біллі Келлі треба буде послати тітоньці Дріботуп нюхальні солі.
Її усмішка потьмяніла. Ні, не вийде. Кет без Біллі дуже тужитиме. Вона тиждень ходила сама не своя, коли кіт Окрас кудись утік, а цей кіт для неї і десятої частини не важив, скільки важить Біллі.
Поза тим, Гаррієт терпіти не могла спеку.
Ні, нічого не вийде. Аж ніяк.
Скарлет знову схилилася над бухгалтерськими книгами.
82
— Треба припинити витрачати стільки грошей, — сердито сказала Скарлет. Вона помахала перед місіс Фітцпатрик бухгалтерською книгою. — Немає потреби годувати цілу армію слуг, коли борошно на хліб коштує цілий статок. Доведеться звільнити принаймні половину з них. Яка з них взагалі користь? І не заводьте свою стару пісню про те, що треба збивати вершки в масло, бо чого зараз однозначно забагато, то це масла. Воно не продається навіть за півпенні за фунт.
Місіс Фітцпатрик чекала, коли Скарлет закінчить свою тираду. Тоді спокійно забрала в неї книгу й поклала на стіл.
— Хочете вигнати їх на вулицю? — спитала вона. — Вони будуть такі не одні, адже багато Великих домів в Ірландії роблять так, як ви пропонуєте. І дня не минає, щоб на кухню не приходило з десяток чи навіть більше бідних душ, благаючи дати їм миску супу. Хочете, щоб їх стало більше?
Скарлет нетерпляче підійшла до вікна.
— Ні, звісно, ні, не говоріть дурниць. Але ж мусить бути якийсь спосіб скоротити витрати.
— Дорожче годувати ваших породистих коней, ніж слуг, — у голосі місіс Фітцпатрик чувся холод.
Скарлет обернулася до неї.
— Це все, — сердито гримнула вона. — Залиште мене.
Вона взяла книгу й пішла до свого столу. Та Скарлет була надто засмучена, щоб зосередитися на підрахунках. «Як може місіс Фітц бути такою прикрою? — думалось їй. — Вона ж знає, що я люблю полювання більше за будь-що інше в житті. Єдине, що допомагає мені пережити це жахливе літо, — це думка про те, що восени знову почнеться полювання».
Скарлет заплющила очі й спробувала пригадати свіжі прохолодні ранки після легкого нічного морозцю, що перейшов у низький туман, звуки мисливського рогу на знак початку полювання. Маленький м'яз над стиснутою щелепою мимовільно сіпнувся. Вона не вміла уявляти, вона вміла робити.
Вона відкрила очі й старанно почала працювати над рахунками. Без зерна на продаж і орендної плати вона цього року буде в збитках. Усвідомлення цього мучило її, бо вона завжди вміла заробити на тому, чим займалася, і така втрата стала для неї неприємною зміною.
Та Скарлет виросла в світі, де нормально сприймали те. що часом урожай був поганий або буря завдавала збитків. Вона знала, що наступного року все буде інакше, точно краще. Скарлет не була невдахою через посуху й град. Це ж не лісопильна справа чи магазин, де вона була б повністю відповідальна за відсутність прибутку.