Коли вона запечатувала записки, то усміхалася. «Якщо й це не допоможе виявити всі скелети у його шафах, то вже не знаю, що зможе».
* * *
Наступного ранку вона ретельно одягнулася в одну зі суконь, яку носила у своїй вітальні в Дубліні. «Я зовсім не намагаюся привабливо виглядати для цього в'їдливого чоловіка, — казала нова собі, — але не дозволю йому підкрадатися до мене тоді, коли я не очікую гостей».
Кава в кавнику охолола.
Фентон знайшов її в полях, коли вона тренувала Комету після обіду. Скарлет була одягнута в своє ірландське вбрання та плащ і їхала по-чоловічому.
— Яка ж ви розсудлива, Скарлет, — сказав він, — Я завжди був переконаний, що дамські сідла шкідливі для хороших коней, а цей виглядає доволі непогано. Як ви ставитеся до невеличких перегонів зі мною?
— Із задоволенням, — відповіла Скарлет із вдаваною солодкістю в голосі. — Але посуха так випалила землю, що ви можете захлинутися порохом, який я за собою здійму.
Фентон звів брови .
— Хто програє, той забезпечує шампанське, щоб вимити пил із горла у нас обох.
— Домовилися. До Тріму?
— До Тріму.
Фентон розвернув коня і погнав його раніше, ніж Скарлет зрозуміла, що відбувається. Поки їй вдалося наздогнати його на дорозі, вона вже вся була вкрита пилюкою; захлинаючись нею, Скарлет підганяла Комету. Вона аж закашлялася, коли вони обоє одночасно переїхали міст до містечка.
Перегони закінчилися на траві біля замкових стін.
— З вас шампанське, — сказав Фентон.
— Чорта з два! То була нічия.
— Тоді я вам теж заборгував. То як, вип'ємо дві пляшки? Чи спробуємо визначити переможця дорогою назад?
Скарлет різко пришпорила Комету й рвонула з місця. Вона чула, як Люк позаду неї розсміявся.
Перегони завершилися в передньому дворі Баллігари. Скарлет заледве виграла. Вона щасливо усміхалася, задоволена собою, Кометою і Люком, що допоміг їй розважитися.
Він торкнувся крисів свого запилюженого капелюха.
— Привезу шампанське на вечерю, — сказав граф. — Я буду о восьмій.
І поїхав геть.
Скарлет дивилася йому вслід. От вже ж нахаба! Комета грайливо відійшла вбік, і Скарлет усвідомила, що відпустила повіддя. Вона підібрала їх і поплескала Комету по шиї.
— Справді, — сказала вона вголос, — тобі треба охолонути й привестися в порядок. І мені теж. Здається, мене щойно добряче обхитрували, — вона розсміялася.
* * *
— Для чого це? — запитала Кет. Вона із захопленням спостерігала за тим, як мати одягала діамантові сережки.
— Для краси, — сказала Скарлет. Вона крутнула головою, і діаманти почали колихатися й виблискувати біля її обличчя.
— Як новорічна ялинка, — сказала Кет.
Скарлет засміялась.
— Щось таке, мабуть. Ніколи про це не думала.
— А мене ти теж прикрасиш до Різдва?
— Тільки коли ти будеш набагато, набагато старша, Кицю-Кет. Маленькі дівчатка можуть носити мініатюрні перлові намиста чи прості золоті браслети, але діаманти — тільки для дорослих леді. Хочеш отримати на Різдво якісь прикраси?
— Ні. Якщо вони для маленьких дівчат, то не хочу. А чому ти себе прикрашаєш? Ще ж не Різдво, до нього ще далеко.
Скарлет здивовано збагнула, що Кет ніколи раніше не бачила її у вечірньому вбранні. Коли вони були в Дубліні, то завжди вечеряли в своїх кімнатах у готелі.
— До нас на вечерю прийде гість, — сказала вона. — Гість, для якого треба вирядитися.
Перший у Баллігарі, подумала вона. Місіс Фітц увесь цей час мала рацію — треба було починати раніше. Приємно мати компанію і можливість вишукано вдягнутися.
Граф Фентонський був цікавим і бездоганним співрозмовником за вечерею. Скарлет говорила більше, ніж збиралася — про полювання, про те, як у дитинстві вчилася верхової їзди, про Джералда О'Гару та його ірландську любов до коней. З Фентоном було легко говорити.
Настільки легко, що Скарлет і забула, про що хотіла в нього запитати, аж поки не закінчилася вечеря.
— Мабуть, ваші гості скоро прибудуть, — сказала вона, коли подали десерт.
— Які гості? — Люк підніс догори бокал із шампанським, щоб розглянути його колір.
— Вашої мисливської вечірки, — сказала Скарлет.
Фентон скуштував вино і схвально кивнув дворецькому.
— Чому ви так вирішили? Я не планую ані полювання, ані гостей.
— То що ви тоді робите в Адамстауні? Кажуть, що ви ніколи там не буваєте.