Якщо не рахувати ту, коли Тоні Фонтейн повернувся додому. Скарлет усміхнулася на згадку. Милий Тоні, з його ковбойськими чоботами і срібним сідлом. От якби він сьогодні був тут. Усі б роти пороззявляли, якби він показав той фокус із шестистрільниками!
Вона мусила йти — музиканти вже грали, мабуть, уже час.
Скарлет поспішила вниз сходами, встеленими червоною доріжкою, з насолодою принюхуючись до аромату тепличних квітів, величезні вази з якими стояли в кожній кімнаті. Її очі задоволено сяяли, коли вона ходила кімнатами, перевіряючи, чи все готово до приходу гостей. Все було ідеально. Дяка небесам, Пенсі вернулася з Тари. Їй чудово вдавалося підхльостувати решту слуг до роботи, значно краще, ніж новому дворецькому, якого знайшли на місце Порка. Скарлет узяла келих шампанського з таці, яку новий слуга їй простягнув. Принаймні він незле подає напої — навіть зі стилем, а Скарлет дуже любила, щоб усе було стильно.
Саме тоді у двері подзвонили. Скарлет здивувала дворецького щасливою усмішкою і перейшла до коридору привітати друзів.
Майже годину гості прибували нестримним потоком, і будинок наповнився звуками голосних розмов, всепроникним запахом парфумів і пудри та яскравим блиском атласних і шовкових одеж, рубінів і сапфірів.
Скарлет переходила в натовпі від одної компанії до іншої, сміялася, усміхалася, звично фліртувала з чоловіками і приймала влесливі компліменти від жінок. Як вони раді були її знову бачити, як вони скучили, нікому більше не вдаються такі особливі вечірки, ні в кого більше немає такого гарного дому, такого вишуканого смаку, такого блискучого волосся, такої молодявої постаті, такої бездоганної, білосніжної шкіри.
«Мені весело. Чудова вечірка!»
Вона кинула оком на срібні тарілки і таці, розставлені на довгому відполірованому столі — чи достатньо їжі, чи вчасно слуги підносять страви. Їй важливо було, щоб стіл залишався повний — переповнений навіть. Скарлет ніколи не зможе забути, як вони мало не вмерли від голоду наприкінці війни. Її подруга Меймі Барт зустрілася з нею очима і усміхнулася. У руці вона тримала надкушений пиріжок — жирний устричний соус скрапував з її губ на діамантове кольє круг товстої шиї. Скарлет із огидою відвернулася. «Меймі скоро буде широка, як слон. Дяка Боту, я можу їсти скільки захочу і навіть фунта не наберу».
Вона чарівно заусміхалася Гаррі Коннінгтону, чоловіку своєї подруги Сильвії.
— Ти, мабуть, віднайшов якийсь еліксир молодості, Гаррі, років на десять помолодшав, відколи ми бачилися востаннє.
І зі злим усміхом спостерегла, як Гаррі відразу втягнув живіт. Він аж розчервонівся від натуги, потому став зовсім багряним, а тоді мусив покинути цю затію. Скарлет уголос розсміялася і пішла далі.
Вибух реготу привернув її увагу, і вона попрямувала до трійки чоловіків, звідки лунали веселощі. Їй також хотілося послухати щось смішне, навіть якщо це з тих жартів, які леді мусять вдавати, ніби не розуміють.
— ...і я сказав собі: «Білле, де один панікує, другий заробить, і я знаю, що друзяка Білл не впустить свій шанс».
Скарлет почала відвертатися. Сьогодні їй хотілося веселитися, а розмови про Паніку не викликали в неї радості. Втім, може, вона почує щось цікаве. Вона уві сні має більше кебети, ніж Білл Веллер у свій найкращий день, цього вона була певна. Якщо він заробляє на Паніці, Скарлет хотіла знати, як йому це вдається. Не виказуючи своєї присутності, вона підступила ближче.
— ...ці тупі південці, мато з ними клопіт, відколи приїхав, — зізнавався Білл. — Не мона ніц заподіяти з чоловіком, якого не смокче природна людська жадоба, що я їм пхав облігацій і сертифікатів на золоті копальні, де обіцяно потрійний прибуток, все без пуття. В'ни ся гарували тяжче за чорнюків і кожен цент ховали на чорний день. Бач, вони вже мали повні коробки облігацій і такого-сякого. Від уряду Конфедерації, — Білл звучно розреготався, а за ним і ті двоє.
Скарлет закипіла від люті. «Тупі південці», нічого собі! Її любий тато мав пачку конфедератських облігацій, як і всі добрі люди в окрузі Клейтон. Вона хотіла тут же піти геть, але позаду неї стовбичив уже чималий натовп, приваблений звуками сміху.