— Кет не потрібні ваші дорогоцінні титули й «усе найкраще», мілорде, так само як і мені. Ми прекрасно жили без вас і житимемо далі.
— А чи довго, Скарлет? Не дуже покладайся на свій успіх у Дубліні. Ти була новинкою, а новинки швидко виходять з моди. Навіть до орангутана в провінційному Дубліні поставляться прихильно, якщо його гарно вбрати. У тебе буде ще один сезон, два щонайбільше, а тоді тебе забудуть. Кет потребує захисту імені й батька. Я один з дуже небагатьох чоловіків, які спроможні змити ганьбу позашлюбної дитини — ні, побережи сили заперечувати, мені начхати, яку казочку ти вигадала. Ти не жила б у цьому Богом забутому місті Ірландії, якби тобі й твоїй дитині були раді в Америці.
Годі! Мені вже це остогидло, а я цього не люблю. Повідом, коли повернешся до тями, Скарлет. Ти погодишся на мою угоду. Я завжди отримую те, чого бажаю. — Фентон подався до дверей.
Скарлет зупинила його вигуком. Вона хотіла знати одну річ.
— Ти не можеш змусити весь світ давати тобі бажане, Фентоне. Тобі ніколи не спадало на думку, що твоя племінна кобила-дружина народить дівчинку, не хлопчика?
Фентон повернувся до неї.
— Ти сильна й здорова жінка. Ї зрештою народиш мені хлопчика. Але якщо станеться найгірше і ти народжуватимеш лише дівчат, я влаштую так, що одна з них вийде за чоловіка, який не проти буде відмовитись від свого імені та взяти її. Тоді моя кров однаково успадкує титул і продовжить рід. Я свій обов'язок виконаю.
Вона говорила так само холодно, як і він.
— Ти все продумав, чи не так? А що, як я безплідна? Або ти не зможеш стати батьком?
Фентон посміхнувся.
— Моя здатність до зачаття доведена численними бастардами в усіх містах Європи, тому твоя спроба образити не зачіпає мене. А щодо тебе, то є Кет. — На його обличчі з'явився подив, і він покрокував назад до Скарлет, змусивши її відступити від такої несподіванки.
— Скарлет, не драматизуй надміру. Хіба ж я тобі не казав, що люблю приборкувати коханок, дружини це не стосується. Я не маю наміру торкатися тебе. Я просто забув тіару й мушу забрати та покласти її на зберігання до весілля. Це сімейна реліквія. Ти одягнеш її в призначений час. Повідом мене, коли капітулюєш. Я збираюся до Дубліна — відкривати дім і готуватися до сезону. Лист надсилати на Мерріон-сквер. — Він вклонився, як і належить аристократу, й пішов, сміючись.
Скарлет гордо тримала голову, поки не почула, як за ним зачинилися вхідні двері. Тоді вона поспішила зачинити на всі замки двері до бібліотеки. Переконана, що сховалася від очей прислуги, Скарлет упала на товстий килим і гірко заплакала. Як вона могла в усьому так помилятися? Як вона могла наказувати собі покохати чоловіка, який не кохав її? І що їй тепер робити? В голові з'явилася картинка, як Кет стоїть на сходах з тіарою на голові й задоволено сміється. Що їй робити?
— Рете! — закричала Скарлет різко. — Рете, ти нам так потрібен.
87
Скарлет нічим не виказувала свого сорому, однак страшенно картала себе за емоції, які відчула до Люка. На самоті вона дозволяла собі спогади, караючи себе болем і стражданням.
Якою дурепою вона була, коли уявляла щасливе родинне життя, будувала плани на майбутнє, керуючись враженнями від єдиного сніданку, коли Кет розділила яйце на їхні три тарілки. І яка сміховинна омана — думати, що він зможе її покохати. Цілий світ засміяв би її, якби дізнався.
Скарлет фантазувала про помсту: вона розповість усім в Ірландії, що він просив її вийти за нього й отримав гарбуза; вона напише Рету, і той приїде вбити Фентона за те, що обізвав його дитину байстрям; вона засміється Фентону в обличчя перед олтарем і скаже, що не зможе більше народити дитину й він виставив себе дурнем, одружившись із нею; вона запросить його на обід і отруїть його їжу...
Її серце палало ненавистю. Вона спрямувала свою ненависть на всіх англійців та кинула всі сили на відновлення допомоги Феніанському братству Колума.
— Зараз твої гроші мені не знадобляться, Скарлет, люба, — сказав їй Колум. — Робота зараз полягає у плануванні руху Земельної ліги. Хіба ти не чула, що ми це обговорювали на Новий рік, пригадуєш?