— Скажи знову. Мусить бути щось, чим я можу допомогти.
Допомогти насправді вона не могла нічим. Участь у Земельній лізі була доступна лише фермерам-орендарям, і жодного руху не буде, доки навесні не сплатять ренту. Платитиме один фермер з кожного маєтку, інші відмовлятимуться, а якщо землевласник виселить їх, то всі підуть жити до котеджу, де сплатили ренту.
Скарлет не розуміла цього. Землевласник міг просто здати комусь іншому.
— Е, ні, — сказав Колум, — для цього і є Ліга. Вони змусять усіх інших не втручатися, а без фермерів землевласник втратить ренти й нові посіви, бо не буде кому їх обробляти. — Це була геніальна ідея; шкода лише, що він сам до цього не додумався.
Скарлет пішла до кузенів і наполягала, щоб вони приєднувалися та вступали в Лігу. Вони можуть прийти до Баллігари, якщо їх виселять, пообіцяла вона.
Усі без винятку О'Гари відмовилися.
Скарлет з розчаруванням поскаржилася Колуму.
— Не звинувачуй себе у сліпоті інших, люба Скарлет. Ти все робиш задля них. Хіба ти не О'Гара і твоєму імені не довіряють? Хіба не знаєш, що кожен дім у Баллігарі й половина у Трімі мають вирізки з дублінських газет про О'Гару — яскраву ірландську зірку в замку намісника англійського короля? Вони тримають їх у Бібліях, з картками молитов та іконами святих.
На день святої Бригіти накрапав дощик. Скарлет промовила ритуальну молитву на щедрий урожайний рік із запалом, з яким іще жоден священик її не читав; на її очах проступили сльози, коли перевернула першу грудку землі. Отець Флін благословив її свяченою водою, а тоді чашу з водою передавали з рук у руки, щоб люди пили й ділитися поміж собою. З поля фермери йшли з понурими головами. Лише Бог міг їх урятувати. Ще одного такого року, як останній, витримати не зможе ніхто.
Скарлет повернулася до будинку і зняла брудні чоботи. Тоді запросила Кет випити какао в її кімнаті, поки її речі готували для поїздки в Дублін. До від'їзду залишилося менше тижня. Їхати Скарлет не хотілося — там буде Люк. Як вона з ним зустрінеться? Тримаючи голову високо. Це був єдиний спосіб. Її люди чекали цього від неї.
Другий сезон Скарлет у Дубліні був навіть успішнішим од першого. Її чекали запрошення до Шелбурна на всі заходи, а також п'ять малих балів і дві пізні вечері у віце-королівських приватних апартаментах. У конверті з печаткою вона знайшла найбажаніше запрошення з усіх: її екіпаж може заїхати через спеціальний вхід за замком. Більше не доведеться чекати годинами на Дам-стрит, поки екіпажі по чотири пускають у двір замку, щоб висадити гостей.
Приходили також картки із запрошеннями на вечірки й обіди до маєтків. Такі заходи обіцяли бути цікавішими за бали в замку із сотнями гостей. У душі Скарлет сміялася. Орангутан у гарному вбранні, так? Ні, не так, і стос запрошень був цьому красномовним свідченням. Вона була О'Гара з Баллігари, ірландка, й пишалася цим. Вона була оригінальна! Байдуже, що Люк у Дубліні. Хай собі хихоче, скільки заманеться. Вона дивитиметься йому просто у вічі без остраху чи сорому.
Скарлет перебирала стос запрошень, обираючи й розмірковуючи, і крихітна іскра захоплення виросла в її серці. Приємно, коли тебе хочуть бачити, приємно носити гарні вишукані сукні й танцювати у гарних залах. Яка різниця, що вищий світ Дубліна належав англійцям? Тепер вона знала достатньо, аби зрозуміти, що усмішки цього суспільства, його правила були лише частиною гри. Нічого з цього не було важливим, ніщо не мало значення в реальному світі за межами сяючих бальних зал. Проте ігри існували для того, щоб у них грали, а Скарлет була хорошим гравцем. Зрештою, вона рада приїхати до Дубліна. Вона любила перемагати.
Скарлет одразу дізналася, що присутність графа Фентона в Дубліні породила шквал хвилювання і спекуляцій.
-Дорога моя, — сказала Мей Таплоу, — навіть у Лондоні про це всі розмови. Давно відомо, що Фентон вважає Дублін третьосортним провінційним аванпостом. Його дім стояв закритим не одне десятиліття. То що він тут робить?
— Гадки не маю, — відповіла Скарлет, смакуючи можливу реакцію Мей, якби вона їй про все розповіла.
Фентон, здавалося, з'являвся повсюди, де бувала Скарлет. Вона вітала його як належить й ігнорувала зарозумілу впевненість у його очах. Після першої випадкової зустрічі серце Скарлет більше не наповнювалося гнівом, коли їхні погляди перетиналися. Він більше не міг її скривдити.