«А яку таку чесність чи гідне ставлення я завинила Люкові? Він і сам негідник, то чого мені обходитися з ним по честі?»
Діжон виграла перегони. Джон Морленд був на сьомому небі. Всі гості у ложі трибуни зібралися довкола нього, голосно вітали і плескали по спині.
Користуючись радісним хаосом, Скарлет повернулася до Люка Фентона.
— Скажи адвокатові, хай поговорить із моїм щодо контрактів, — сказала вона. — Весілля влаштуємо наприкінці вересня. Після Свята врожаю.
— Колуме, я вийду за графа Фентонського, — сказала Скарлет.
Він розсміявся.
— А я візьму собі в наречені Ліліт. Ото веселе буде свято, запросимо на гостину всіх демонів Сатани.
— Я не жартую, Колуме.
Його сміх обірвався, наче обрубаний мечем, і він втупився у бліде, але рішуче обличчя Скарлет.
— Я тобі не дозволю! — закричав він. — Той чоловік — справжній диявол та ще й англієць.
На обличчі Скарлет проступили червоні плями.
— Ти... мені... не... дозволиш? — повільно перепитала вона. — Ти... мені... не... дозволиш? За кого ти себе маєш, Колуме? За Бога?
Вона підійшла до нього, задерла голову, ставши ніс до носа. Її очі метали блискавиці.
— Послухай мене, Колуме О'Гара, і добре слухай. Ні ти, ні будь-хто інший на землі не сміє так зі мною розмовляти. Я такого не терпітиму!
У них були однаково тверді погляди і гарячий гнів. На якусь незмірну мить вони застигли в німому протиборстві. Тоді Колум схилив голову набік і усміхнувся.
— Ах, Скарлет, люба, це все темперамент О'Гарів бурує у нашій крові. Ми говорили під впливом гніву, але зовсім не мали цих слів на увазі. Прошу в тебе вибачення, давай усе обговоримо.
Скарлет відступила на крок.
— Не заговорюй мені зуби, Колуме, — сказала вона печально. — Я тобі не вірю. Я прийшла поговорити з найближчим другом, а його тут нема. Може, ніколи й не було.
— Неправда, Скарлет, люба, неправда!
Вона згорбилася на мить, скрушно смикнула плечем.
— Байдуже. Я вже все вирішила. У вересні я вийду за Фентона і переїду до Лондона.
— Ти ганьбиш свій рід, Скарлет О'Гара, — голос Колума був, наче сталь.
— Брехня, — втомлено заперечила Скарлет. — Скажи це Денієлу — він похований на землі О'Гарів, яка була втрачена для нас на сотні років. Або своїм дорогоцінним фенійцям, які весь цей час мене використовували. Не хвилюйся, Колуме, я вас не викажу. Баллігара лишиться такою, як зараз — утікачі переховуватимуться в гостинному домі Кеннеді, а ви всі проклинатимете англійців у барі. Я зроблю тебе своїм управителем, а місіс Фітц заправлятиме маєтком, як і тепер. Це все, що тебе обходить, до мене тобі немає діла.
— Ні! — вигук зірвався з губ Колума. — Ет, Скарлет, ти страшенно помиляєшся. Ти моя гордість і моя радість, а моє серце — навіки у маленьких долоньках Кеті-Колум. Тільки Ірландії належить моя душа, і вона мусить бути для мене на першому місці. — Він благально простягнув до неї руки. — Скажи, що ти мені віриш, бо я говорю від щирого серця.
Скарлет натягнуто всміхнулася.
— Я тобі вірю. А ти — вір мені. Знахарка сказала: «Роби, що тобі судилося». Живи своїм життям, Колуме, а я житиму своїм.
Скарлет повільно поверталася до маєтку, важко переставляючи ноги, ніби тягар на серці тиснув їй аж до п'ят. Розмова з Колумом глибоко її ранила. Вона пішла до нього найпершого, чекаючи розуміння і співчуття, без надії сподіваючись, що він порадить їй інший шлях замість того, який вона вибрала. Він її підвів, і вона почувалася надзвичайно самотньою. Вона боялася говорити Кет, що виходить заміж, що вони покинуть ліси Баллігари, які Кет так любить, і вежу, яка стала для доньки її особливим місцем.
Реакція Кет її втішила.
— Я люблю міста, — сказала Кет. — Там є зоопарки.
«Я все роблю правильно, — подумала Скарлет. — Тепер я точно це знаю». Вона замовила в Дубліні книжки з картинками вулиць Лондона і домовилася про зустріч із місіс Сімс. Треба було пошити весільну сукню.
Через кілька днів від Фентона прийшов посланець із листом і пакунком. Фентон писав, що буде в Англії майже до самого весілля і повернеться в Ірландію за тиждень до шлюбу. Оголошення в газеті надрукують по завершенні лондонського світського сезону. І хай Скарлет пошиє сукню під стать коштовностям, які посланець приніс із листом. Скарлет ще матиме цілих три місяці свободи! Ніхто не докучатиме їй запитаннями чи запрошеннями, поки не надрукують оголошення про заручини.