У пакунку був квадратний темно-червоний шкіряний футляр із вибагливим золотим тисненням. Скарлет підняла віко на петлях і зойкнула. Ізсередини футляр був вистелений дорогим сірим оксамитом, у фігурних виїмках лежало кольє, два браслети і пара сережок.
Оправа була із важкого старого золота із тьмяним, майже бронзовим відблиском. Воно обрамляло набір криваво-червоних рубінів, кожен завбільшки з ніготь її великого пальця. Рубінові сережки були у формі простих овальних крапель, що звисали з вигадливого випуклого золотого орнаменту. У кожному браслеті було не менше десятка рубінів, а кольє мало два ряди каменів, з'єднаних між собою грубими висячими ланцюжками. Вперше в житті Скарлет зрозуміла різницю між коштовними прикрасами і дорогоцінними каменями. Ніхто не назвав би ці рубіни «прикрасами». Вони були надто унікальні та надто цінні. То були, без сумніву, дорогоцінні камені. Пальці Скарлет дрижали, коли вона застібала браслети на зап'ястях. Кольє їй не вдалося застебнути самотужки, довелося покликати Пеґґі Квінн. Глянувши на себе у дзеркалі, Скарлет глибоко вдихнула. Її шкіра відливала матовим алебастром під темним блиском рубінів. Волосся здавалося темнішим і лискучішим. Вона спробувала згадати, як виглядала тіара. Там також були рубіни. Коли її представлятимуть королеві, Скарлет сама виглядатиме королевою. Вона ледь примружила очі. Підкорити Лондон буде складніше, ніж Дублін. Можливо, їй там навіть дуже сподобається.
Пеґґі Квінн не гаяла часу і відразу рознесла новину всій челяді та родині у Баллігарі. Королівські коштовності, горностаєве вбрання, ще й спільна ранкова кава кілька тижнів поспіль — означало тільки одне: О'Гара виходить за кровопивця, негідника графа Фентона.
«А що буде з нами?» — це тривожне питання, наче пожежа, ширилося від дому до дому.
У квітні Скарлет із Кет об'їжджали разом пшеничні поля. У повітрі стояв сильний дух щойно розкиданого гною, і дитина гидливо зморщила носика. У стайні і хліву ніколи так не смерділо, їх щодня чистили. Скарлет розсміялася, глянувши на її скривлене личко.
— Ніколи не кривися так на вгноєну землю. Кет О'Гаро. Для фермера то солодкі пахощі, а в твоїх венах тече фермерська кров. Ніколи про це не забувай.
Вона гордо оглянула виорані, засіяні і вгноєні акри полів. «Це моя земля. Я вернула її до життя». Вона знала, що цієї частини тутешнього життя їй не вистачатиме найдужче, коли вони переїдуть до Лондона. Але пам'ять і гордість залишаться з нею назавжди. В душі вона назавжди лишиться Справжньою О'Гарою. І настане день, коли Кет повернеться сюди, коли виросте і сама ставатиме на свій захист. Тоді й вона заслужить у людей пошану Справжньої О'Гари.
— Ніколи, ніколи не забувай своє коріння, — сказала Скарлет своїй дитині. — Пишайся ним.
— Присягніться на Біблії, що не скажете ні душі, — зажадала Скарлет від місіс Сімс.
Найкраща кравчиня Дубліна зміряла Скарлет крижаним поглядом.
— Я ще ніколи не давала приводу ставити під сумнів моє вміння зберігати конфіденційність, місіс О'Гаро.
— Я виходжу заміж, місіс Сімс, і хочу, щоби ви пошили мені весільну сукню, — вона витягнула футляр із коштовностями і відкрила його перед місіс Сімс. — До шлюбу я вдягну ось ці прикраси.
Широкі очі та роззявлений рот місіс Сімс відплатили Скарлет за всі години примірок, коли вона мусила терпіти тортури й диктаторські накази. Скарлет, мабуть, її до півсмерті вразила...
— Буде ще така ж тіара, — зауважила Скарлет байдужим тоном, — а поділ сукні хочу горностаєвий.
Місіс Сімс відразу запротестувала, хитаючи головою:
— Не можна, місіс О'Гаро. Тіари та горностай вдягають леше на найурочистіші церемонії при дворі. Особливо горностай. Здається, востаннє його вдягала її величність королева на власне весілля.
Скарлет зблиснула очима.
— Звідки ж мені знати, місіс Сімс? Я всього лише неосвічена американка, яка за ніч стане герцогинею. Люди хитатимуть головами і цокатимуть язиками, хоч би що я зробила. Ну то я робитиму, що захочу, і так, як захочу!
Біль у її серці обернувся владністю тону.
Місіс Сімс непомітно пересмикнула плечима, проганяючи мороз поза шкірою. Її меткий розум швидко перебрав світські плітки і відразу визначив майбутнього чоловіка Скарлет. «Ото вийде добра пара, — подумала вона. — Обоє нехтують усіма традиціями, а ними за це ще й захоплюються. Куди котиться цей світ?» Але ж треба жінці якось заробляти на життя, а про це весілля говоритимуть ще багато років. Її сукню побачить стільки людей, як ніколи до того. То мусить бути неймовірна сукня.