— Підло з мого боку? Після того, як ти поділася бозна-куди, ні слова нікому не сказавши? Моя мати занедужала від тривоги — направду занедужала, поки твоя тітка Юлейлія не сказала їй, що ти в Саванні.
— Але я залишила їй записку. Я би нізащо в світі не вчинила так із твоєю матір'ю. Я люблю міс Еленор.
Рет схопив її за підборіддя, розвернув її обличчя до проблисків яскравого світла від вікна. Раптом він поцілував її, тоді обійняв і притулив до себе.
— І знову, — сказав він. — Люба моя, запальна, вперта, чудова, нестерпна Скарлет. Ти ж розумієш, що в нас із тобою це все вже було? Непомічені знаки, втрачені можливості, непотрібні непорозуміння. Час поставити крапку. Я вже застарий для таких мелодрам.
Він зарився обличчям у її скуйовджене волосся, ховаючи сміх. Скарлет заплющила очі і пригорнулася до його широких грудей. Нарешті в безпеці — у вежі, у Ретових обіймах, можна було дозволити собі піддатися втомі й полегшенню. Дозволені тепер сльози від слабкості й виснаження покотилися по її щоках, і вона розслаблено опустила плечі. Рет тулив її до себе і гладив по спині.
Минув якийсь час, руки його напружилися вимогливо, і Скарлет відчула, як по жилах побігла нова, хвилююча енергія. Вона закинула обличчя, підставляючи губи під поцілунки, і коли їхні вуста зустрілися в сліпучому екстазі, їй не треба було вже ні відпочинку, ні безпеки. Її пальці плуталися в його волоссі, притягували ближче його голову та вуста, поки в неї весь світ не поплив перед очима. І водночас вона почувалася сильною та неймовірно живою. Лише страх розбудити Кет стримував її від диких радісних вигуків, що рвалися з її горла.
Коли їхні поцілунки стали надто поквапливі, Рет відірвався від неї і схопився за кам'яне підвіконня сильними побілілими пальцями. Він дихав уривчасто й часто.
— Витримці кожного чоловіка надходить край, моя крихітко, — сказав він, — а гірше за мокрий пляж може бути хіба кам'яна підлога.
— Скажи, що ти кохаєш мене, — зажадала Скарлет.
Рет усміхнувся.
— Чого ти так вирішила? Я так часто їздив у Ірландію на тих шумних задимлених пароплавах лише тому, що клімат припав мені до душі.
Вона розсміялася, тоді стукнула його по плечу кулачками.
— Скажи, що ти кохаєш мене.
Рет пальцями охопив її зап'ястя.
— Я кохаю тебе, нестерпна жінко. — Він посерйознішав. — І вб'ю того покидька Фентона, якщо спробує тебе у мене забрати.
— О Рете, не плети дурниць. Люк мені навіть не подобається. Він жахливе, холоднокровне чудовисько. Я збиралася за нього заміж лише тому, що не могла бути з тобою.
Рет скептично звів брови, і Скарлет мусила продовжити.
— Ну, ще мені трохи подобалася думка про Лондон... і бути графинею... і відплатити йому за те, що принизив мене — я би вийшла за нього і всі його гроші забрала для Кет.
У чорних Ретових очах заіскрив сміх. Він поцілував Скарлет долоні.
— Я за тобою скучив.
Вони проговорили всю ніч, сидячи поруч на холодній підлозі і тримаючись за руки. Рет усе розпитував про Кет, і Скарлет із задоволенням розповідала, тішачись, який він гордий з кожної дрібнички.
— Я все зроблю, щоби мене вона любила більше, ніж тебе, — попередив він.
— В тебе ні шансу, — впевнено заперечила Скарлет. — Ми з Кет розуміємо одна одну, і вона не любить, коли з нею сюсюкають або балують.
— А коли її божествлять?
— О, до цього вона звична від мене.
— Побачимо. Мені казали, я вмію обходитися з жінками.
— А вона — з чоловіками. Будеш стрибати за її командою ще до кінця тижня. Був один хлопчик, Біллі Келлі... о, Рете, нізащо не вгадаєш! Ешлі одружився. Я звела його з новою дружиною. Я відправила матір Біллі в Атланту...
Історія Гаррієт Келлі перейшла в розмову про те, що Індія Вілкс нарешті знайшла чоловіка, а та — в наступну, що Розмарі досі не вийшла заміж.
— І вже, мабуть, не вийде, — зауважив Рет. — Вона в маєтку Данмор Лендінґ, вкладає купу грошей у відновлення рисових полів і щодня стає все більше подібною на Джулію Ешлі.
— Вона щаслива?
— Сяє від щастя. Вона би сама зібрала мені валізи, якби це хоч на день пришвидшило мій від'їзд.
Скарлет подивилася на нього запитально. Так, сказав Рет, він поїхав із Чарлстона. Помилкою було вважати, ніби там він зможе бути щасливим.
— Я повертатимуся. Чарлстон назавжди лишається у чарлстонців у крові, але жити я там не буду, приїздитиму лише в гості.