Якби бодай хтось дочекався її платформи, вона би їх вразила, Скарлет була того певна.
Вона скулилася і скривилася, побачивши останній фургон. За ним вистрибом бігли десятки галасливих дітей. Чоловік у пістрявому костюмі ельфа навсібіч розкидав цукерки. Скарлет придивилася до напису над його головою. «У Річа». Віллі їй усі вуха проторохтів про цю нову крамницю в районі Файв-Поінтс. Він хвилювався, бо ціни там були нижчі, і крамниця Кеннеді втрачала покупців. «Дурниці, — з презирством подумала Скарлет. — Вони розоряться раніше, ніж встигнуть мені зашкодити. Спускати ціни і розкидати товар — так справи не ведуться. Я дуже рада, що це побачила. Тепер скажу Віллі Кершоу не молоти дурниць».
Вона ще дужче зраділа, коли за Річевим фургоном показалася остання платформа параду. То був королівський трон. Крізь дірку в тканинному навісі у біло-червону смужку струменіла дощова вода — якраз на голову в позолоченій короні і вкриті бавовняно-ватним «горностаєм» плечі доктора Міда. Він здавався абсолютно нещасним.
— А щоб тобі схопити двосторонню пневмонію і вмерти, — буркнула Скарлет собі під ніс.
І побігла додому грітися у гарячій ванні.
У Скарлет був костюм Червової Дами — Королеви Сердець. Вона би воліла вдягнутися Бубновою Дамою — Королевою Діамантів, із усипаною блискучими стразами короною, широким намистом-нашийником і брошками. Але тоді не можна було б одягнути перли, які зі слів ювеліра «гідні самої королеви». І поза тим, вона знайшла великі гарні штучні рубіни, якими обшила низьке декольте червоної оксамитової сукні. Як же добре було вдягнути щось кольорове!
Шлейф її сукні був підбитий песцевим хутром. Ще до закінчення балу воно безповоротно знищиться, але байдуже — воно елегантно виглядатиме, коли Скарлет накине його на руку перед танцями. Вона закрила обличчя таємничою червоною атласною напівмаскою, яка доходила до кінчика носа, а губи підмалювала червоним у тон. Скарлет почувалася авантюрною, але захищеною. Цієї ночі вона могла танцювати досхочу, а що ніхто її не впізнає, то не зможе принизити. Яка чудова ідея — цей маскарад!
Навіть у масці Скарлет лячно було заходити в бальну залу без супроводу, але вона марно боялася. Коли вона вийшла з карети, велика компанія захованих під масками гостей саме заходила у фойє, тож вона приєдналася до них, і ніхто їй і слова не сказав. Всередині вона вражено роззирнулася. Оперний Д女ва було не впізнати. Гарний театр перетворився на справжній королівський палац.
До великої сцени приставили танцювальний поміст, зведений над партером, перетворивши його на велетенську бальну кімнату. В дальньому кінці на троні сидів доктор Мід у ролі Короля-Рекса, а з обох боків стояли костюмовані вельможі з королівського почту, був навіть королівський Чашник. Посередині бельетажа розмістився найбільший оркестр, який Скарлет коли-небудь бачила, а внизу цілі юрми танцювали, дивилися, ходили. Анонімність, захищена масками та костюмами, викликала відчуття загостреної, безрозсудної забави. Щойно Скарлет увійшла в кімнату, чоловік у шовковому костюмі Китайця обійняв її за талію, закрутив і потягнув танцювати. Може, це хтось цілком незнайомий. Так небезпечно й хвилююче!
Грав вальс, партнер кружляв її по залу, миготіли довкола закриті масками індуси, клоуни, Арлекіни, П'єрро, монахині, ведмеді, пірати, німфи та кардинали, і всі танцювали так само шалено, як і вона. Коли мелодія закінчилася, у Скарлет забило дух.
— Чудесно, — видихнула вона, — дивовижно. Так багато людей. Тут, мабуть, танцює вся Джорджія.
— Не зовсім, — нагадав їй партнер. — Не всім дісталися запрошення.
Він виставив великий палець, показуючи нагору. Всі балкони були заповнені глядачами у звичайному одязі. Або не зовсім звичайному. Меймі Барт також була там, обвішана усіма своїми діамантами, а з нею й інші «покидьки». «Як добре, що я не стала більше водити з ними дружбу. Всі вони надто вульгарні, щоб кудись їх запрошувати». Скарлет успішно забула, як сама дістала запрошення.
Під поглядами з балконів бал став іще жаданішим. Скарлет закинула голову і розсміялася. Зблиснули її діамантові сережки — вона бачила віддзеркалення полиску в очах китайця крізь прорізи його маски. Тоді китаєць пропав. Його відштовхнув монах у сутані з каптуром, накинутим на закрите маскою обличчя. Не сказавши ні слова, він узяв Скарлет за руку, другою обійняв її за талію, і оркестр вдарив бадьору польку.