Вона й не помітила, коли на зміну літу прийшла осінь.
Пенсі внесла на підносі до спальні пообідню пошту. Останнім часом Скарлет взяла собі за звичку трохи подрімати після обіду. Це заповнювало порожній день і приносило трохи відпочинку, бо вночі вона лежала без сну.
— Накажете принести кави чи ще чогось, міс Скарлет?
— Ні, йди собі, Пенсі. — Скарлет взяла горішній конверт і розірвала його. Краєм ока глянула на Пенсі, яка підбирала з підлоги її розкиданий одяг. Чому дурне дівчисько не забереться нарешті з кімнати?
Лист був від Сьюлін. Скарлет навіть не витягнула складених аркушів із конверта. Вона знала, про що там ідеться. Знову скарги на неслухняну Еллу, ніби у самої Сьюлін дівчатка були янголами. Але переважно це були дошкульні натяки про те, як дорого все коштує, як мало прибутку дає Тара і яка Скарлет заможна. Вона пожбурила листа долі. У неї не вистачало терпіння читати його. Вона зробить це завтра... Слава Богу, Пенсі пішла.
«Мені треба випити. Вже майже темно, увечері цілком можна дозволити собі одну чарочку. Просто сьорбатиму бренді маленькими ковтками, поки читатиму пошту».
Пляшка у сховку за капелюшними коробками була майже порожня. Скарлет закипіла від злості. «Хай же їй грець, тій Пенсі! Якби вона не давала так майстерно лад моєму волоссю, я б уже завтра її звільнила. Це, певно, вона все видудлила. Або ще хтось із покоївок. Я так багато не п'ю. Я заховала туди пляшку якихось кілька днів тому. Дарма. Зійду до їдальні й листи візьму з собою. Яка різниця, що челядь помітить, скільки бренді лишилося у карафі? Це мій дім, моя карафа і моє бренді, і я можу робити все, що захочу. Де мій халат? Онде він. Чому це ґудзики не лізуть у петлі? Як же довго треба з ними возитися!»
Скарлет поспішила вниз до їдальні, де вона кинула листи безладною купою на столі. Налила собі бренді, ковтнула цілющої рідини просто біля креденса і тільки тоді понесла склянку до столу й сіла на стілець. Тепер вона потроху сьорбатиме і читатиме листи...
Проспект від нового стоматолога. Тю! Її зуби цілком здорові, дякую за турботу. Ще один від молочаря. Повідомлення про нову оперу у театрі Де Ґіва. Скарлет роздратовано перебирала конверти. Невже жодного справжнього листа? Її рука зупинилася, коли торкнулася хрусткого цигаркового паперу, заадресованого гачкуватими каракулями. Тітонька Юлейлія. Вона вихилила рештки бренді і розірвала конверт. Скарлет терпіти не могла докладних святенницьких проповідей, що надходили від сестри її покійної матінки. Але тітка Юлейлія жила у Чарлстоні. Вона могла згадувати Рета. Вона близько товаришувала з його матір'ю.
Скарлет швидко пробігла очима аркуш, примружившись, щоби розібрати писанину. Тітонька Юлейлія писала з обох сторін тонкого паперу і часто «перехрещувала» листа, спочатку пишучи з одного боку сторінки, а потім, розвернувши її під прямим кутом, писала впоперек попередніх рядків. І все, щоби нестерпно довго розводитися про не варті уваги дурниці.
«На диво тепла осінь...» Вона казала це щороку. «Тітоньку Полін турбує коліно...» Воно її турбувало, відколи Скарлет пам'ятала. «Відвідали сестру Марію Йосиф...» — Скарлет скорчила міну. Вона ніяк не могла звикнути до релігійного імені своєї молодшої сестроньки Керрін, хоч та вже вісім років жила в монастирі у Чарлстоні. «...ярмарок випічки на допомогу будівлі собору відкладався, бо не надходило ніяких пожертв, і чи не могла б Скарлет... А щоб вас чорти вхопили!» — Вона платила за дах над головами її тітоньок, тепер ще й за дах собору має платити? Вона перегорнула аркуш, насупившись.
З-посеред клубка перехрещених слів вигулькнуло ім'я Рета.
«Серце милується, коли ми бачимо, що наша люба подруга Еленор Батлер нарешті знайшла щастя по стількох роках поневірянь. Рет дуже віддано доглядає за матір'ю, а її відданість йому допомогла відбілити його в очах усіх, хто осуджував його ганебну поведінку в молодості. Ні мені ні тітоньці Полін у голові не вкладається, чому ти й далі тримаєшся за незбагненне заняття торгівлею, коли тобі нема потреби особисто керувати крамницею. Я вже неодноразово засуджувала такі твої дії у минулому, а ти ніколи не брала до уваги моїх благань кинути цю справу, яка так не личить леді. Зневірившись, кілька років тому я облишила спроби тебе переконати. Але зараз, коли це заважає тобі зайняти належне місце порух свого чоловіка, я знову змушена повернутися до цієї неприємної теми».