На жаль, Ретова мати поводилась так, наче не існувало на вулицях кольорів, збудження та зайнятості. Вона проходила повз вітрини зі страусовим пір'ям та яскравими віялами, навіть не кинувши на них оком. Переходила вулицю й навіть не дякувала жінкам у легких екіпажах, які зупинялися, щоб її не збити. Скарлет пам'ятала слова своїх тітоньок: у Чарлстоні не було екіпажів, які б не належали янкі, саквояжникам та пристібаям. Вона відчула дику лють на тих стерв'ятників, що наживалися на переможеному Півдні. Коли Скарлет зайшла слідом за місіс Батлер до однієї із взуттєвих крамниць, їй було приємно побачити, що власник передав заможно вбраного клієнта молодому помічнику, а сам поспішив до Еленор. Яке ж задоволення бути разом із леді з чарлстонської старої гвардії. Їй так закортіло, щоби місіс Меррівезер та місіс Елсінг могли її бачити.
— Я залишала чобітки, щоб змінили підошву, — повідомила Еленор. — А ще волію, аби моя невістка відтепер знала, де придбати найкраще взуття й отримати найліпше обслуговування. Скарлет, люба, містер Брекстон подбає про тебе так само добре, як дбав про мене всі ці роки.
— Це для мене велика честь, мадам, — містер Брекстон елегантно вклонився.
— Мої вітання, містере Брекстон. Щиро вдячна, — ґречно мовила Скарлет. — Думаю, я б сьогодні купила нові чобітки. — Вона припідняла спідниці й показала делікатні чобітки з тонкої шкіри. — Мені знадобиться щось більш придатне для піших прогулянок, — мовила гордо. Ні, вона не дозволить вважати себе за пристібайку, що роз'їжджає в екіпажах.
Містер Брекстон витяг із кишені сніжно-білого носовичка й обтер ним і без того чисту оббивку на двох стільцях.
— Пані, якщо ваша ласка...
Коли він зник за запоною в дальньому кутку магазину, Еленор нахилилася до Скарлет і прошепотіла їй на вухо.
— Придивися пильніше до його волосся, коли взуватиме тебе. Містер Брекстон фарбує його кремом для взуття.
Скарлет мусила зібрати усю волю в кулак, щоби втриматися від сміху, коли з'ясувалося, що Еленор мала рацію. А надто, коли Еленор дивилася на неї зі змовницьким вогником у темних очах. Щойно вони залишили крамницю, Скарлет розсміялася.
— Краще б ви мені цього не розповідали, міс Еленор. Мені мало не до істерики хотілося реготати.
Місіс Батлер усміхнулась незворушно.
— Зате тепер ти його повсюди впізнаватимеш. А тепер ходімо до «Онсло» на морозиво. Один із тамтешніх офіціантів жене найліпший самогон на всю Південну Кароліну. Хочу замовити трішки для приготування кексів із родзинками та цукатами. А ще морозиво там смачне надзвичайно!
— Міс Еленор!
— Серденько, бренді зараз ні за які гроші не дістати. Мусимо якось викручуватися. До того ж чорний ринок — це так захопливо. Ти так не вважаєш?
Скарлет подумала, що тепер не в силах звинувачувати Рета у надмірній любові до матері.
Еленор продовжувала показувати таємне життя Чарлстона. Вони зайшли до галантереї по сувій білої бавовни (продавчиня вбила свого чоловіка, проколовши бідоласі серце шпицею, проте суддя вирішив, що чоловік сам упав на шпицю, коли був напідпитку, бо всі сусіди роками бачили на її руках та обличчі синці від побоїв), а ще до аптекаря по ліщину (бідака був таким короткозорим, що заплатив купу грошей за тропічну заспиртовану рибку, вирішивши, що то — русалка).
— Отож, по справжні ліки завжди ходи до аптеки на Броад-стрит, яку я тобі покажу.
Скарлет була геть розчарована, коли почула, що настав час повертатися додому. Тепер вона й пригадати не могла, коли ще їй було так хороше, й вона майже благала відвідати ще декілька крамниць. — Поїдемо, мабуть, додому конкою, — мовила місіс Батлер. — Я трохи втомилась.
Скарлет занепокоїлась. Чи була блідість Еленор ознакою хвороби, чи справа у світлій шкірі, яку так цінують леді? Скарлет притримувала свекруху за лікоть, коли вони сідали у барвистий зелено-жовтий трамвай, і приглядала за нею, допоки та вмостилася на сидіння, виплетене з лози. Якби щось лихе сталося з матір'ю, Рет не пробачив би їй. Вона й сама собі не пробачила б.
Дорогою Скарлет краєм ока поглядала на місіс Батлер, проте не помітила причин непокоїтися. Еленор весело планувала наступні походи на закупи:
— Завтра підемо на ринок — познайомишся з усіма потрібними людьми. Усі новини звично поширюються саме там. У газетах усе цікаве завжди пропускають.
Вагон трясонуло, й вони звернули ліворуч, проїхали ще квартал і зупинились на перехресті. Скарлет заніміла — просто за прочиненим вікном біля Еленор вона побачила солдата в блакитній формі. Тримаючи на плечі гвинтівку, він марширував у тіні колонади.