«Достоту така ж, як Мелані, коли я вперше її побачила, — подумала Скарлет. — Схожа на маленьку, ніжну коричневу пташку. Кузина? Ніколи не чула, щоб Гамільтони мали якусь рідню в Чарлстоні».
— Ти зовсім не спізнилася, Енн, — запевнила її Еленор Батлер. — Заходь, випий з нами чаю. Ти замерзла.
Енн усміхнулася вдячно.
— Вітер здіймається, захмарилося. Здається, я всього на кілька кроків випередила дощ... Доброго дня, міс Еммо, міс Селлі, Маргарет, містере Купер... — побачивши Скарлет, вона загнулася і стояла отак якусь мить, розтуливши вуста. — Добридень! Гадаю, ми не знайомі. Я Енн Гемптон.
Еленор Батлер поспішила до дівчини. В руках вони тримала чашку з гарячим чаєм.
— Яка ж я невнхована! — вигукнула. — Я так зайнята чаєм, і зовсім забула, що ви із Скарлет не знайомі. Енн, ось, візьми і випий одразу. Ти бліда, наче стіна... Скарлет, Енн — наш експерту всьому, що стосується Дому для вдів та сиріт солдатів Конфедерації. Минулого року вона закінчила школу, а тепер тут учителює. Познайомтеся, Енн Гемптон — це Скарлет Батлер.
— Приємно познайомитися, місіс Батлер. — Енн простягла маленьку змерзлу руку. Скарлет відчула, як вона тремтить у її власній теплій долоні.
— Будь ласка, просто Скарлет.
— Дякую, Скарлет... Я — Енн.
— Скарлет, може, чаю?
— Дякую, міс Еленор, — Скарлет поспішила взяти чашку чаю, рада, що випала нагода втекти від незручного відчуття, що їй навівав погляд на Енн. «Вона — викапана Меллі. Така ж делікатна, як мишенятко, така ж мила. Найпевніше, сирота. Інакше не була би в тому Домі. Мелані також була сиротою. О Меллі, як же мені тебе бракує!»
Небо за вікном потемніло. Щойно Скарлет допила чай, Еленор Батлер попросила її запнути гардини.
Зашторюючи останнє вікно, Скарлет почула вдалині удар грому і побачила краплі дощу на склі.
— А тепер до роботи. У нас так багато справ. Присядьте усі, будь ласка. Маргарет, передавай пиріг та канапки, будь ласка. Не хочу, щоби вас відволікав голод. Еммо, розливатимеш чай? Зараз подзвоню, щоб іще принесли гарячої води.
— Дозвольте я принесу, місіс Еленор, — запропонувала Енн.
— Ні, серденько. Ти нам знадобишся тут. Скарлет, просто потягни за мотузку, будь ласка, люба. Отож, леді та джентльмен, перше наше завдання дуже цікаве. Я отримала чек на кругленьку суму від леді з Бостона. Що з ним зробимо?
— Порви й надішли їй шматки назад.
— Еммо, ти що, з глузду з'їхала? Нам потрібні всі гроші, які ми можемо дістати. Окрім того, гроші від Пейшенс Бедфорд. Пам'ятаєш її, може? Колись ми щороку зустрічали її з чоловіком у Саратозі.
— Хіба генерал Бедфорд не в Об'єднаній армії був?
— Ні, то був генерал Нейтан Бедфорд Форрест.
— Найкращий кавалерист, якого ми мали, — додав Едвард.
— Навряд чи Росс погодиться з тобою, Едварде. — Маргарет Батлер гучно поставила таріль з хлібом та маслом. — Зрештою, він був у кавалерії з генералом Лі.
Скарлет вдруге смикнула за мотузку. Святий Боже! Невже південці мусять щоразу наново переживати війну щоразу, коли зустрічаються? Яка різниця, хай би навіть гроші і надіслав сам генерал янкі Улісс Ґрант? Гроші є гроші, і брати їх слід там, де знайдеш.
— Перемир'я! — втрутилася Селлі і помахала білою хустинкою в повітрі. — Дайте Енн слово, вона намагається щось нам сказати.
Очі Енн виблискували емоціями.
— Зараз я навчаю читати дев'ятьох дівчаток, але у нас лише одна книжка. Якби дух Авраама Лінкольна прийшов і запропонував купити нам книжок, я... я б його розцілувала!
«Розумниця», — мовчки підбадьорила її Скарлет. Вона побачила здивування на обличчях інших жінок. Однак вираз обличчя Едварда Купера був дещо відмінним. «Він у неї закоханий, — подумалося Скарлет. — Глянути лише, як він на неї дивиться. А вона навіть не помічає його, не відає, що він витріщається на неї, наче дурень. Може, варто їй розповісти. Він привабливий, особливо, якщо до вподоби такий тип чоловіків — стрункий та романтичний. Якщо подумати, то він дуже схожий на Ешлі».
Селлі також дивилася на Едварда, помітила Скарлет. Вона зустрілася очима зі Скарлет і вони обмінялися ледь помітними усмішками.
— То що, домовились? Еммо?
— Так, місіс Еленор. Книжки важливіші за чвари. Щось я перехвилювалась. Імовірно, це через зневоднення. То принесе хтось ту воду нарешті?
Скарлет знову смикнула мотузку з дзвоником. Може, він несправний, варто піти вниз на кухню і сказати слугам? Скарлет уже хотіла йти, аж раптом помітила, що двері відчиняються.