Скарлет у Чарлстоні була така зайнята, що аж через місяць вперше спіймала себе думці, що їй нудно. Це сталося у домі Селлі Брутон — иайвеселішому місці на весь Чарлстон, а надто говорили про моду — тему, яка раніше надзвичайно цікавила Скарлет. Спершу вона захоплено слухала спогади Селлі та її подруг про Париж. Якось Рет привіз Скарлет капелюшок із Парижа — найкрасивіший та найкращий подарунок, який вона коли-небудь отримувала. Він був зеленого кольору — під колір її очей, сказав Рет — і зав'язувався під підборіддям широкими, чудовими шовковими стрічками. Скарлет зусиллям волі зосередилася на розповіді Алісії Севедж — хоча що така стара тріска може знати про моду? Чи, скажімо, Селлі. З її обличчям та пласкими грудьми жодна сукня не допоможе.
— Пам'ятаєш примірки у «Ворт»? — запитала місіс Севедж. — Так довго стояти, я думала, знепритомнію.
Всі чарлстонські леді заторохтіли наперебій — одні скаржилися на нелюдських французьких кравців, інші доводили, що можна і потерпіти, адже крім як в Парижі більше піде такої якості не знайдеш. Кілька леді зітхнули, згадавши із жалем уже недоступні рукавички, черевички, віяла та парфуми.
Скарлет автоматично поверталася до тієї леді, яка наступна втручалася у розмову, зображаючи інтерес на обличчі. Зачувши сміх, вона сміялася й собі. Проте думала про інше: чи залишилося з обіду того смачного пирога на вечерю... і блакитній сукні потрібен новий комірець... а Рет... Вона зиркнула на годинник у Селлі за спиною. Ще цілих вісім хвилин, поки ввічливо буде піти. І Селлі помітила її погляд. Треба тепер уважніше слідкувати за розмовою.
Кожна хвилина тягнулася, як година.
— Вони весь час говорили тільки про одяг, міс Еленор! Я думала, збожеволію — так було нудно. — Скарлет упала в крісло навпроти місіс Батлер. Одяг перестав цікавити Скарлет, щойно її обмежили чотирма «придатними» сукнями невиразного темного кольору, які Ретова матір допомогла їй замовити в кравця. Навіть бальні сукні, які вже для неї шили, не становили для Скарлет великого інтересу. Їх було лишень дві на весь сезон — цілих шість тижнів, коли бали даватимуть майже щоночі. Вони були також тьмяні — і кольори, і крій: одна з голубого шовку, друга з бордового оксамиту, і жодних тобі прикрас. Проте навіть найнудніший бал мусив мати оркестр і танці, а Скарлет обожнювала танцювати. Ще й Рет мав повернутися з плантації, міс Еленор їй обіцяла. Шкода, що так довго чекати початку сезону. Три тижні щоденних посиденьок і балачок раптом здалися такими нудними, Скарлет не знала, як їх переживе.
О, хоч би трапилося що-небудь цікаве!
Мрія Скарлет здійснилася дуже скоро, проте не так, як їй того бажалося. Трапилося не так цікаве, як страшне.
Усе розпочалося зі злого жарту, над яким реготало все місто. Мері Елізабет Пітт, сорокарічна стара діва, заявила, що прокинулася посеред ночі й побачила в кімнаті незнайомого чоловіка.
— Я його бачила, як от зараз бачу вас, — запевняла жінка. — Обличчя його прикривала хустина. Виглядав він достоту як Джессі Джеймс.
— Уперше чую, щоби бажане за дійсне видавали настільки відверто, — говорили злостиво, — Мері Елізабет Пітт років на двадцять старша за Джессі Джеймса. — Газети навперебій друкували статтю за статтею, де оспівували зухвалі діяння братів Джеймс та всієї їхньої банди.
Проте вже наступного дня історія отримала жахливий поворот. Алісія Севедж також мала сорок років, проте вона вже двічі була заміжня й усі знали її як урівноважену та розважливу жінку. Словом, вона також прокинулася посеред ночі й побачила над своїм ліжком чоловіка, який розглядав її у місячному світлі. Він відгорнув гардини, щоби більше світла проникало в кімнату. Обличчя його було закрите високо натягнутою нашийною хусткою, очі затіняли опущені криси капелюха.