— Обіцянки для того, щоб їх порушувати, — спокійно відповів Рет. — То як щодо моєї пропозиції, Скарлет?
— Мені треба подумати.
— Думай, поки я докурю сигару. А тоді я чекаю на твою відповідь. Уяви, як тобі доведеться кидати власні гроші на той жахливий будинок на Пічтрі-стрит, який ти так любиш; ти і гадки не маєш, які на нього витрати. І ще уяви, як у тебе буде в тисячу разів більше грошей, ніж ти наскладала за всі ці роки — королівський викуп, Скарлет, усе відразу, усе тобі. Навіть ти за життя стільки не витратиш. Плюс я візьму на себе оплату будинку. Я навіть передам тобі право власності на нерухомість. — Кінчик його сигари яскраво горів.
Скарлет відчайдушно зосередилася на своїх думках. Їй треба було знайти спосіб залишитися. Вона не могла поїхати, за жодні гроші світу.
Рет підвівся її підійшов до ілюмінатора. Викинув сигару і визирнув на хвилину, шукаючи поглядом береговий знак. Сонце яскраво освітлювало його обличчя. «Як він змінився відколи поїхав з Атланти!» — подумала Скарлет. Тоді він пив так. ніби хотів забути весь світ. А зараз знову став собою, із засмаглою шкірою, гострими рисами обличчя, проникливими і темними, як хіть, очима. Міцні м'язи перекочувалися під піджаком і сорочкою елегантного крою, коли він рухався. Він був утіленням того, яким повинен бути чоловік. Вона хотіла його повернути, і поверне попри все. Скарлет глибоко вдихнула. Коли він обернувся і запитально підняв брову, вона була готова.
— То як, Скарлет?
— Рете, ти кажеш, що хочеш домовитися, — діловито почала Скарлет. — Але ти не торгуєшся, ти кидаєш у мене погрозами, наче камінням. Крім того, я знаю, що ти блефуєш — ти не перестанеш надсилати гроші в Атланту. Ти дуже хочеш, щоб тебе прийняли в Чарлстоні, а люди не надто поважають чоловіків, які не піклуються про своїх дружин. Твоя мати не могла би високо тримати голову, якби про це хтось дізнався.
Друге — купа грошей — ти правий. Я би хотіла ці гроші. Але тільки не в тому разі, якщо для цього зараз потрібно вернутися в Атланту. Відкрию тобі карти, ти ж і так про це знаєш. Я наробила великих дурниць, і цього вже не виправиш. Зараз у мене немає жоднісінького друга у всій Джорджії.
Але я знайшла друзів у Чарлстоні. Можеш не вірити, але це так. Крім того, я багато вчуся. Коли мине достатньо часу, щоб люди в Атланті дещо призабули, мабуть, можна буде спробувати виправити помилки.
Тож маю до тебе пропозицію. Ти припиняєш ставитися до мене з ненавистю. стаєш милим і допомагаєш мені добре провести час. Ми відбудемо бальний сезон як люблячі і щасливі чоловік і дружина. А коли настане весна, я поїду додому й почну все спочатку.
Вона затаїла подих. Він мусив погодитися, просто мусив. Сезон тривав майже вісім тижнів, і вони будуть разом щодня. Не існує в світі такого чоловіка, який за цей час не буде їсти в неї з долоні. Рет не такий, як інші чоловіки, але ж не настільки. Скарлет ще не зустрічала такого чоловіка, якого б не змогла підкорити.
— З грошима, ти маєш на увазі.
— Звісно, що з грошима. Чи ти маєш мене за дурепу?
— Не бачу, де тут угода, Скарлет. Тут немає для мене вигоди. Ти береш гроші, які я плачу, щоби ти поїхала, але лишаєшся. Що мені з цього?
— Я не залишаюся назавжди і не розповідаю твоїй матері, який ти негідник. — Вона була майже впевнена, що помітила його посмішку.
— Знаєш, як називається річка, якою ми пливемо, Скарлет?
«Що за дурне питання. А він ще навіть не погодився провести сезон разом. Що відбувається?»
— Річка називається Ешлі. — Рет нарочито чітко промовив назву. — Зразу спадає на думку той достойний чоловік, містер Вілкс. чиєї прихильності ти колись домагалась. Я був свідком твоєї схильності до собачої відданості. Скарлет, а твоя цілеспрямована рішучість — страшна річ. Нещодавно ти люб'язно повідомила, що вирішила піднести мене на той п'єдестал, який колись займав Ешлі. Це мене лякає.
Скарлет урвала його, мусила це зробити. Він відмовиться, вона була впевнена.
— Нісенітниці, Рете. Я знаю, що немає сенсу добиватися тебе. Ти недостатньо добрий, щоб із цим миритися. Крім того, ти надто добре мене знаєш.
Рет невесело засміявся.
— Якщо ти це визнаєш, можливо, нам вдасться домовитися, — сказав він. Скарлет стримала усмішку.
— Я готова торгуватися, — сказала вона. — Що у тебе на думці?
Цього разу Ретів обривистий сміх був справжнім.
— Бачу, до нас приєдналася справжня міс О'Гара, — сказав він. — Ось мої умови: ти скажеш моїй матері, що я хроплю, і тому ми завжди спимо в окремих кімнатах. Після балу Товариства Святої Цецилії, який закриває сезон, в тебе з'явиться невідкладне бажання повернутися в Атланту. Після повернення ти відразу знайдеш адвоката — Генрі Гамільтона чи когось іншого — який зустрінеться з моїми адвокатами, щоб обговорити компенсацію і зобов'язальний договір про окреме проживання. Що більше, ноги твоєї більше ніколи не буде в Чарлстоні. І ти не писатимеш та іншим чином не намагатимешся зв'язатися зі мною чи моєю матір'ю.