— Довірся мені, Алісіє.
Алісія обхопили руками Ретoвe обличчя і поцілувала його легко в губи.
— Добре, що ти знову повернувся додому, сусіде. Успіху з Томмі.
Коли Томмі повернувся додому, Рет сидів на терасі Куперів і пив чай з його матір'ю. Місіс Купер представили Ретові сина, а тоді відправила його всередину віднести підручники і вмити обличчя й руки.
— Містер Батлер відведе тебе до свого кравця, Томмі. У нього є племінник в Ейкені, який росте так само швидко, як і ти, і він просить, щоб ти приміряв деякі речі, щоб він зміг вибрати підходящий різдвяний подарунок.
Коли дорослі його вже не бачили, Томмі скривив жахливу гримасу. Тоді пригадав чутки про епатажну молодість Рета і вирішив, що йому буде приємно допомогти містеру Батлеру. Можливо, йому навіть вистачить сміливості запитати у містера Батлера про деякі речі, що його турбують.
Томмі не довелося питати. Як тільки вони відійшли від будинку, Рет поклав руку хлопцеві на плече.
— Томе, — сказав він, — Я маю намір дати тобі кілька цінних уроків. Перший — як переконливо брехати матері. Поки ми їхатимемо трамваєм, обговоримо деякі деталі щодо мого кравця, його майстерні та його звичок. Практикуватимешся з моєю допомогою, поки твоя історія не буде достовірною. Бо в мене нема племінника в Ейкені і ми не їдемо до кравця. Ми доїдемо до кінцевої зупинки на Ратледж-авеню, а тоді пройдемося пішки до дому, де я хочу познайомити тебе з кількома друзями.
Томмі Купер погодився без заперечень. Він звик до того, що старші вказують йому, що робити. І йому подобалося, що містер Батлер називає його «Том». Перш ніж день закінчився і Том повернувся до матері, хлопець уже дивився на Рета із таким обожнюванням у юних очах, що Рет зрозумів — тепер він роками не спекається Тома Купера.
А ще він був упевнений, що Том ніколи не забуде тих друзів, до яких вони їздили. Серед історичних речей, що вперше відбулися саме в Чарлстоні, був і перший зареєстрований бордель «лише для джентльменів». За майже два століття свого існування він багато разів переїжджав, але не закривався ні на день, попри війни, епідемії й урагани. Однією з особливих послуг тут було делікатне і стримане представлення молодим хлопцям насолод зрілості. Це була одна із традицій, яку плекали в Чарлстоні. Рет розмірковував часом, наскільки інакше могло б скластися його власне життя, якби його батько так само сумлінно підтримував цю традицію, як і інші речі, яких очікували від чарлстонського джентльмена... Та минулого не зміниш. Його губи вигнулись у гіркій посмішці. Принаймні він зміг замінити Томмі його загиблого батька, який би зробив для хлопця те саме. З традицій таки була користь. Принаймні не буде більше янкі, що бродить уночі. Рет пішов додому, перехилити чарку за добре виконане завдання, перш ніж зустріти сестру на вокзалі.
19
— А якщо потяг приїде раніше, Рете? — Еленор Батлер глянула на годинник вдесяте за якісь дві хвилини. — Як подумаю, що Розмарі сама-самісінька чекатиме на станції, а вже сутеніє... Її покоївка не дуже навчена, ти ж знаєш. Та й не дуже кмітлива, як на мене. Не знаю, чого Розмарі тільки її терпить.
— Цей потяг завжди спізнюється хвилин хоча би на сорок, мамо, а навіть якби приїхав вчасно, то це за розкладом аж через півгодини.
— А я ж навмисне тебе просила виїхати завчасу. Треба було самій поїхати, як я й збиралася, ще коли не знала, що ти будеш удома.
— Мамо, будь ласка, заспокойся, — Рет знову пояснив, що уже не раз говорив матері: — Я винайняв бричку, вона буде тут за десять хвилин. Тоді ще п'ять хвилин їхати звідси до станції. Я буду на вокзалі за п'ятнадцять хвилин до прибуття за розкладом, потяг спізниться ще на годину чи й більше, і я привезу Розмарі додому якраз на вечерю.
— А можна я поїду з тобою, Рете? Я би із задоволенням подихала свіжим повітрям. — Скарлет уявила, як вони цілу годину сидітимуть поряд у тісній бричці.
Вона розпитала би Рета про сестру, йому би це сподобалося. Він безумно любив Розмарі. А якщо він достатньо про неї розповість, може, Скарлет знатиме, чого чекати. Вона страшенно боялася, що не сподобається Розмарі, що то знову буде, як із Россом. Дівер надіслав пишномовного листа із вибаченнями, але Скарлет це не розчулило — вона все одно його ненавиділа.
— Ні, моя люба, не можна. Не вставай із канапи і тримай на очах компреси. Ти вчора згоріла, у тебе ще набряк з-під очей не зійшов.