Глоба твердо вирішив убити Васю тут, недалеко від скелі Дельфін, куди дуже рідко приходять люди. Тут злочин могли викрити тільки через багато часу або й зовсім не викрити. У всякому разі, поки знайдуть Васю, Глоба встигне зникнути в одному з великих міст Радянського Союзу.
Сили покидали Васю. Все важче й важче підводилися над водою рученята, все неслухнянішим ставало тіло, все болючішою здавалася ранка на стегні. Глоба ганявся за ним спокійно, настирливо, певний своєї перемоги. Тільки чудо могло зараз урятувати Васю.
Хлопець не просив пощади Жодне слово благання не зірвалося з його посинілих уст. Пощади він не чекав. Навіть жах уже минув, і все тіло стало важким і безвільним. У ньому вже не залишилося сили, щоб плавати, поринати у воду, рятуватися.
Вася знову опинився на тій самій підводній скелі і став. Зовсім недалеко височіла скеля Дельфін, і вода хлюпотіла на камінні.
Там міг би бути порятунок, але доплисти туди вже не було сили, якби навіть Глоба цьому не перешкоджав. Шлюпка підпливла зовсім близько. Вася не ворухнувся. Він дивився просто у вічі Глобі. Чекаючи, що Вася знову, як завжди, порине у воду, Глоба з веслом у руках підвівся з лави.
Але Вася не ворушився. Його оченята дивилися суворо і дрібненькі зуби міцно вп’ялися в нижню губу, затамовуючи крик.
Глоба зрозумів: Вася вже не втече. Вася мусить умерти тут.
Важке червоне весло високо піднялося над білявою голівкою.
Вдарити Глобі не вдалося.
Чайки з криком злетіли із скелі Дельфін і гучний свист прорізав тихе повітря.
Глоба швидко, намагаючись приховати свій рух, опустив весло.
Просто на шлюпку з-за скелі Дельфін мчав гоночний човен клубу «Юних піонерів».
Розділ шістнадцятий
Свист хльоснув Глобу по вухах, немов удар батога. Більше не цікавлячись Васею, він дивився на гоночний човен. Там виднілися тільки стривожені дитячі личка. Глоба полегшено зітхнув. Тепер було перед ним єдине завдання: затримати тут піонерів, цих нежданих і небажаних свідків, а самому якомога швидше добратися до пристані і притьмом тікати з міста.
Глоба поклав весло і спокійно сів на лаву, чекаючи, поки човен підійде зовсім близько.
Вася десь зник. Скільки не шукав очима Глоба, на поверхні води ніде не було видно маленької білявої голівки. Очевидно, сили залишили хлопця і, не змагаючись більше, він опустився під воду, на дно, до мертвооких зелених крабів.
Човен підійшов зовсім близько і спинився за кілька метрів від шлюпки.
Глоба дивився на піонерів, і піонери мовчки дивилися на Глобу. Починати розмову ніхто не хотів. Через дві хвилини, коли мовчанка вже стала надто важкою й гнітючою, Глоба помалу опустив руку в кишеню і витяг револьвер.
Двічі він підкинув його па руці. Сонце сліпуче відбивалося на полірованих гранях. Потім узяв револьвер у руку і, не поспішаючи, наставив його на піонерів.
Школярі зблідли. Ще ніколи в житті не доводилось їм зустрічатися з живим бандитом. Бандит обов’язково мусив бути десь у полі або в степу, в чоботях, і в якомусь незвичайному одязі, а тут на тобі — високий, чисто поголений чоловік у модному сірому костюмі з яскравим галстуком.
Ніхто не сподівався такої зустрічі, і а першу хвилину всі остовпіли вія жаху і подиву. Ніхто з них ніколи не думав, ідо так несподівано можна натрапити на власну смерть.
Спочатку вони навіть подумали, що Глоба просто жартує з ними, але зразу ж «гадалася розповідь Андрюші. Тут вже було не до жартів. Очевидно, Глоба боявся їх, маленьких і беззахисних, коли ви рішив вдатись до зброї.
— Де Вася? — дзвінко крикнув В і г я Огрінчук і зразу ж сам злякався своєї сміливості.
Глоба оглянувся на всі боки і не від новів нічого. Так само пустельно було навколо. Жодна жива душа не порушувала спокою степу і моря.
— Ану, марш усі на скелю. — раптом, розлютившись, крикнув Глоба, — живо мені! А то я всіх вас тут, як щенят, пере стріляю.
Якби піонери знали, що в руках у Глоби синьою сталлю поблискує: незаряджений револьвер, вони б ніколи в житті не послухалися зухвалого наказу Глоби. Але дуло револьвера дивилося на них маленьким уважним чорним оком. Кожної секунди Глоба міг почати стріляти. І тому помалу, плутаючи веслами, вони рушили до скелі Дельфін, до того місця, де каміння становило природну пристань.
У кожного з’явилися дивовижні плани врятування від Глоби. Але уважне око револьвера слідкувало за вузеньким і хистким гоночним човном, і цей холодний, бездушний погляд сковував рухи і заморожував думки дітей.
Човен поволі посувався до скелі і слідом за ним пливла шлюпка з Глобою.