Вася не з’являвся ніде. Глобі, нарешті, вдалося назавжди позбутися єдиної людини, яка знала таємницю яхти «Галатея».
Хоч як погано веслували тепер піонери, все ж човен, нарешті, досяг того місця, де скеля полого спускалася у воді, і зупинився, м’яко ткнувшися у камінь носом.
Похмуро поглядаючи на шлюпку з Глобою, яка під’їздила до того ж місім, де спинився човен, школярі чекали дальших наказів. Насуплені личка хлопців і сльозинки в куточках очей Ніни видавали жах і обурення. Кожен з хлоп’ят, коли б міг, розірвав би Глобу па маленькі шматочки. Але синя сталь блищала на сонці, і ніхто не наважився навіть поворухнутися.
Шлюпка Глоби стукнулася об скелю в кількох метрах від того місця, де сип пився човен. Глоба вискочив на скелю. Спочатку він хотів прив’язати маленький гоночний човен до шлюпки, але потім зрозумів, що йому буде нелегко тягти на буксирі таку вагу. До того ж порожній човен міг викликати зайві підозріння. Тоді він вирішив забрати у школярів весла. На човні без весел добратися до міста їм було б дуже важко; в усякому разі Глоба встиг би втекти, поки піонери повернулися б назад.
Не поспішаючи, граючись револьвером, Глоба зробив крок до човна і наказав піонерам усім негайно вийти на скелю і винести з собою весла.
Піонери мовчки, похмуро скорились. Револьвер в руках у Глоби був занадто серйозною небезпекою, щоб з ним можна було жартувати. Глоба наказав Ніні зняти навіть стерно, хоч без весел човен і так не міг стати у пригоді піонерам.
І коли всі піонери зійшли на скелю і нехотя стали віддавати Глобі весла, сталася трохи дивна річ: човен і шлюпка раптом, невідомо з яких причин, почали зіддалятися від скелі. Ніна помітила це відразу ж, але вирішила промовчати, а коли Глоба оглянувся, то човни були вже метрів за три від каміння і дістати їх він не міг.
— Стрибай у воду і підтягни човни, — наказав Глоба Андрюші.
Андрюша покірно підійшов до краю скелі, готуючись стрибнути у воду, але в цю хвилину несподівано почувся крик з-під корми Глобиної шлюпки.
— Хлопці, стрибайте у воду! Швидко у воду стрибайте!
В ту ж мить кругле Васине личко з'явилося біля корми.
— Ні з місця! — крикнув Глоба. підносячи руку з револьвером.
Але на Васю цей рух аж ніяк не вплинув. Він добре знав; у Глоби немає жодного патрона. Коли б Васі вдалося раніше добратися до цього місця, то піонери жодної секунди не слухались би наказів Глоби.
Тоді, коли почувся свист Огрінчука, Вася з останніх сил поринув у воду і, користуючись з перепочинку, доплив до каміння, яке витикалося з води недалеко від скелі Дельфін.
Вже звідтіля, трохи спочивши, він переплив до скелі, ухопився за корму шлюпки і встиг відтягти човни саме тоді, коли Глоба зійшов на скелю.
— Ні з місця! — ще раз крикнув Глоба.
— Чого ви його боїтеся? — кричав Вася. — Хлопці, стрибайте у воду! У нього ж патронів немає! Стрибайте, хлопці! — надриваючись, кричав Вася.
Секунду піонери вагалися, немов не вірячи Васиним словам. Потім три засмаглих тільця промайнули в повітрі, вода завирувала, і троє хлопців виринули біля шлюпки, де вже сидів Вася…
Ніна кинулася до води, щоб слідом за ними досягти шлюпки, але Глоба кинув їй під ноги весло, вона спіткнулася і важко впала на жорсткий камінь. Глоба схопив її за руку, підняв, поставив на ноги й повернувся до хлопців
Не кажучи ні слова, він потягнув Ніну за собою, туди, де скеля круто обривалася до моря. Підводне каміння, ледве заховане під поверхнею води, підносило вгору гострі шпилі.
Глоба підійшов до самого краю скелі. поруч із собою поставив Ніну. Закусивши губу, вона намагалася не плакати.
— Ану, швидко назад шлюпку, бо залишиться від вашої піонерки тільки мокреньке місце, — і Глоба легенько штовхнув Ніну, наче показуючи, як скине її вниз, зі скелі.
— Хлопці, тікайте! Тікайте, хлопці! — раптом закричала Ніна.
— Цить! — крикнув Глоба, але Ніна не замовкала.
— Він і вас повбиває, - кричала вона, — тікайте!
Але піонери і не подумали тікати Помалу вони пригнали шлюпку і човен знову до скелі.
Тільки тепер пожалкував Андрюша,
що не попросив Бориса Петровича або когось із старших поїхати разом з ними.
Хлопці, понурившись, не дивлячись один одному в очі, вийшли на скелю. У Васі по нозі ще текла кров. Він знесилився, і чорні плями з’являлися йому в очах.
Глоба відпустив Ніну і підійшов до них. Обличчя його, люте й червоне, зараз кривилося усмішкою.
Він підійшов до Васі, грубо схопив його за руку і штовхнув у шлюпку. Знесилений Вася не опирався і впав просто на дощане дно. Глоба підійшов до гоночного човна і каблуком став несамовито пробивати обшивку.