Мілорад ПАВИЧ
СКЛЯНИЙ СЛИМАК
Вистава на дві перші дії
Дівчина (Хатшепсут) — продавчиня у крамниці жіночої білизни
Давид (Сенмут) — безробітний архітектор, щойно розлучений, вродливий, завчасу посивілий, із п’ятьма проділами у волоссі впоперек від вуха до вуха; трішки клептоман
Жінка — Давидова колишня дружина
Чоловік у чорному (Тутмос ІІІ)
Письменник
Колядники
(Продавчиня, бармен, відвідувачі кав’ярні, перехожі)
У «Першій дії вперше» світлові та музичні ефекти всіма засобами зосереджені на супроводженні Давидових учинків. У «Першій дії вдруге» зосереджені на кожному порухові Дівчини. «Перша дія вперше» — його розповідь, а «Перша дія вдруге» — її. Аналогічні сцени мають різне освітлення, відмінні ритми, чоловічий і жіночий; його історія відбувається в одному, а її — у зовсім іншому місті. Головні ролі, зрештою, не мусять грати ті ж актори.
Тричі у виставі має статися перерва тривалістю коло двадцяти секунд. Усе має загальмуватися, ніби у перерваному фільмі, щоб виникло враження, наче вистава вийшла з ладу. Потім актори немовби прокинулися зі сну й продовжують гру.
Коляди в кінці цієї драми є автентичними, а режисер має відібрати ті, які йому найвідповідніші.
ПЕРША ДІЯ ВПЕРШЕ
ПЕРША СЦЕНА
Засклений торговий центр із багатьма крамницями.
Крамниці у торговому центрі багато прикрашені напередодні Святвечора та Різдва. Дівчина підходить до кіоску в той же момент, коли до нього наближається Чоловік у чорному лакованому пальті. Поки той купує тютюн для люльки, Дівчина дає правою рукою продавцеві гроші за журнал мод. Що робить її ліва рука, не видно. Дівчина відходить із купленим журналом, а Пан у чорному сідає на поближню лавку та кладе біля себе капелюх і рукавиці.
Припалює сірником люльку, на яку натягнутий розкішний жіночий перстень.
До лавки, на якій сидить чоловік, йде старший пан у супроводі тридцятилітньої Жінки. Вона несе сітку з різдвяними подарунками у різнокольорових пакетиках. Жінка у супроводі старшого пана зміряла поглядом Чоловіка у чорному лакованому пальті. Жінка і Пан проходять попри лавку, але раптом повертаються. Жінка нерішуче звертається до Чоловіка в чорному лакованому пальті.
ЖІНКА: Даруйте, що турбую вас. Пан біля мене — закордонний письменник, не розуміє нашої мови, я його перекладачка. Він хотів би звернутися до вас з одним проханням.
ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Прошу?
ЖІНКА: Ні, ви не так зрозуміли. Пан і я — не коханці.
ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Ні?
ЖІНКА: Ні. Між нами існує щось на зразок припливів і відпливів взаємного притягання. Кожен приплив швидко нищить відплив. У тому й річ. Який ви знак?
ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Лев.
ЖІНКА: Ви не з нашої історії. Але могли б нам допомогти.
ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Де?
Жінка і Письменник сідають на лавку поряд із Чоловіком у чорному.
ЖІНКА: Це не проблема. Проблема в тому — як.
ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Справді? Ви часом не купуєте зброю?
ЖІНКА: Боже борони!
ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Шкода!.. А який ви знак?
ЖІНКА: Рак.
ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ (декламує як заведений): Канцер, ректосценція альфа 09 годин, максимальні виміри 7 разів по 55 метрів, деклінація дельта…
ЖІНКА І ПИСЬМЕННИК: Браво!
Письменник нахилився до Жінки й довго щось їй шепоче на вухо, а Жінка перекладає це на вухо Чоловікові в чорному.
ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Я вас, а ви його водночас? Ні.
Жінка знову перекладає.
ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Він вас, а ви мене? Ні.
Жінка знову хоче перекласти те, що їй Письменник прошепотів, але Чоловік у чорному їй не дозволяє.
ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: Знаю, вже знаю: я вас, а він мене. Або я і вас, і його… Не важливо.
Продовжується процес перекладання.
ЖІНКА: Пан зараз пропонує, що я його, а він вас.
ЧОЛОВІК У ЧОРНОМУ: А якби він і вас, і мене, до того ж водночас?
ЖІНКА: Чи є в пана ще якийсь варіант?