— Чи знаєш ти щось про бунтарів? А про терористичний акт біля парламентської будівлі чула?
Ярвен кивнула головою.
— Ну, добре, — повів далі Йоас. — Вони є вже давно. Тільки не влаштовували терактів, принаймні на початку, й не кидали бомб. Навіть не мали зброї. Спершу вони збиралися лише провадити переговори. З королем. Про однакові права для півночі. Вони, щоб ти знала, все ж таки ще трохи вірили в те, що південь такий же справедливий і добрий, яким вважав себе сам і яким завше намагався виставити себе перед ними.
— Їхній рух щодалі набирав сили, — промовила Малена. — Навколо них гуртувалося чимдалі більше північних скоґландців. А ти ж, мабуть, знаєш, хто були їхні ватажки.
Ярвен похитала головою й перепитала:
— Їхні ватажки?
— Двоє чоловіків і одна жінка, — відповів Йоас. — Вони знали одне одного змалечку, разом ходили до школи на півдні. Лірон, Нагіра й Норлін.
Ярвен вражено звела на хлопця очі й проказала:
— Норлін? Який тепер отой закон, спрямований проти півночі, сам… — Вона помітила, як Малена з Йоасом швидко перезирнулися.
— Невже ти й досі не здогадалася, що Норлін — виходець з Північної Скогландії? — здивувалась Малена. — Не здогадалася тільки через те, що він, отой хитрий лис, перефарбував свого чуба в білий? А щоб приховати карі очі, носить блакитні лінзи? Невже ти не помітила, що він нижчий на зріст, ніж решта його оточення? Невже ти не чула його вимови, яка й досі, й досі ще його виказує, хоч він щодня працює над нею з одним із найкращих наших акторів?
— Ні, — буркнула Ярвен. — Хоча… — Тепер їй багато чого ставало зрозумілішим.
— Ті троє, як ти вже чула, були такі друзі — просто нерозлийвода, — провадив Йоас. — Ладні були вмерти одне за одного, принаймні самі в це вірили. У кожному разі Норлін і Нагіра. Вони були навіть заручені.
— Нагіра? — спитала Ярвен.
«Щоб Нагіра зрозуміла…» — сказав тоді Лірон. А Йоас завершив його думку: «…що дечого ще можна домогтися й без терору».
Йоас кивнув головою.
— Але чому? — здивувалась Ярвен. — Чому Норлін тепер — віце-король, а Нагіра… по другий бік?
— Нагіра — ватажок бунтарів, — пояснив Йоас. — А Норлін — лише віце-король. — Він звів на Ярвен такий самий допитливий погляд, яким доти дивилася Малена. — Король тоді був ще дуже молодий і мав сестру-близнючку. Обоє дуже любили одне одного. Але принцеса, його сестра… Ну, мабуть, її послали не до тієї школи! Одне слово, хтось, певно, зробив щось не так. — Він засміявсь, і Ярвен довелося зачекати.
— Вона підтримувала бунтарів від самого початку, — повів далі Йоас. — Вона мала романтичну натуру, казав Лірон, захоплювалась бунтарями, їхньою стійкістю, тим, що вони боролися за добру справу. Вона хотіла, щоб королівський двір задовольнив їхні вимоги.
— А хіба твій батько цього не хотів? — спитала Ярвен.
Малена хитнула головою й відповіла:
— Тоді ще ні.
— Принцеса зійшлася з бунтарями, — сказав Йоас і спинив погляд на Ярвен. — А далі ти сама все знаєш.
Ярвен похитала головою й мовила:
— Ні.
Та помалу в неї почав прокидатися здогад.
— Вона закохалася, — сказав Йоас. — У Норліна. І ось виявляється, що троє отих нерозлучних — не такі вже й нерозлучні, принаймні це стосується Норліна й Нагіри. Норлін бере й одружується з принцесою, так наче ніколи Нагіри й не кохав.
— Яка підлість! — кинула Ярвен.
Малена з Йоасом знов перезирнулися.
— І, уявляєш, король на початку був проти цього шлюбу. А в народі навіть дійшло до неабияких заворушень — ще б пак, наша улюблена принцеса виходить заміж за якогось там північанина! Та помалу люди з цим змирились, адже Норлін був чоловік теж досить приємний. Він перебрався до двору, і король почав замислюватись. Не зразу. Поступово. Але він міркував.
Ярвен кивнула головою.
— Зрештою він узяв до двору ще й Лірона — радником з північних питань, — розповідав Йоас. — І обидва потоваришували.
— І тому король вирішив нарешті ухвалити закон, який надав би півночі її права, — промовила Ярвен. — Тепер я розумію. А де ж ділася принцеса? Сестра короля.
— Сестрі з її почуттями до Норліна при дворі стало непереливки, — всміхнулась Малена. — Вона з жахом спостерігала, як її чоловік міняється просто на очах. Щойно Норлін перебрався до двору, північ з її правами відразу перестали його цікавити. Навпаки, він дедалі більше оточував себе людьми, котрі боялися втратити свої привілеї, якщо півночі повернуть її права. Чуб у нього став білявий, очі — блакитні, мова втратила північний акцент, і він зробився ще більш царствений, ніж його дружина. Одне слово, дійшло до того, що вона надумала з ним розлучитись. Вона зрозуміла, що він одружився з нею лише через те, що вона — принцеса, що для нього це шлях злетіти вгору. Вона зневажала Норліна за його жадобу до влади й за те, що він так швидко зрадив свій народ. Та її брат, король, розлучатися їй не дозволяв.