І враз я пригадав, як на репетиціях стежив за Кіт.
Вона грала з справжнім натхненням, ніби була не акторка Кіт Керкстоун, а жива Джульєта. Так, як вона, я не втнув би навіть тоді, коли б мав цим рятувати власне життя. Але Шекспір казав правду, що я маю хист до наслідування. Я пам'ятав, як Кіт проказувала кожний рядок, які слова вона наголошувала, де підвищувала і де притишувала голос. До того ж я знав усі її рухи, пам'ятав, як мінявся в певних місцях вираз її обличчя, як вона м'яла хусточку, як підносила кинджал наприкінці п'єси.
Моя Джульєта була дзеркальний відбиток тієї, яку грала Кіт.
Це вдале порівняння. Моя гра була не глибока, але принаймні вправна.
Спочатку я грав лише для однієї людини — для сера Філіпа. Я знав, що життя моє залежить од того, чи пощастить мені втратити схожість із Пітером Браунрігом. Для сера Філіпа я повинен бути тільки Джульєтою.
Але з часом, як у глядачів минулося розчарування й вони почали дивитися на мою гру прихильним оком, я забув про небезпеку й став грати, як належить справжньому акторові. — для всієї зали. Коли я з'явився на сцені вдруге, зала вибухнула оплесками, що підживили мене, як склянка доброго вина. В антракті Бербедж підбадьорив мене хрипким шепотом, а Шекспір по-дружньому крутнув за вухо. Виставу врятовано, але хтозна, як воно буде з сером Філіпом.
Він невідступно стежив за мною увесь час, коли я був на сцені. Часом я опинявся за крок від його простягнених ніг. Одного разу дим з його люльки потрапив мені в горло, і я закашлявся посеред довгого монологу. Він промимрив щось, перепрошуючи, і негайно вибив люльку об підбор.
Щастя моє, що сер Філіп, хоч яка він був лиха людина, по-справжньому любив театр. Він тішився нашою виставою. Якби він занудився й дав волю своїм думкам, то хтозна, до чого б додумався!
Зрештою, коли я встромив тупого театрального кинджала у складки свого вбрання і обережно, але граціозно впав Бербеджеві на груди, в мене було відчуття, що все минулося гаразд.
Проте за кілька хвилин я неабияк перелякався. Заледве герцогові слуги встигли урочисто винести з кону мій «труп» (і без усякої урочистості поставити мене на ноги за лаштунками!), як там десь узявся кремезний парубійко і ляснув мене по плечу.
— Ти Джульєта? — спитав він.
— Атож.
— Я гайдук сера Філіпа Мортона.
— То що?
Я скулився, щоб дати драла, хоч і розумів, що в жіночому вбранні це буде нелегко.
— Сер Філіп уподобав твою гру, — сказав парубійко.
— То він… він хоче бачити мене? Я… я не маю змоги…
— Бачити тебе? — зневажливо пирхнув він. — Навіщо йому здалися такі гицлі, як ти! Ні, він тільки загадав мені передати тобі ось це.
Гайдук тицьнув мені коробку цукерків і подався геть, хилитаючись на кривих ногах.
Якусь мить я спантеличено дивився йому вслід, а коли він зник за дверима, на диво всім вибухнув нестримним реготом, спершись об стіну.
За п'ять хвилин, коли я, скинувши сукню, залишився в самій сорочці й коротеньких штанцях, до кімнати зайшов Бербедж.
— Молодець! — коротко мовив він. — Ти вирятував нас із біди.
За інших обставин я був би страшенно влещений, але коли він казав це, в його очах світилася лють.
— Де той негідник? — вигукнув він.
— Хто? — запитав я, начебто не розуміючи, кого він мав на увазі.
— Я виб'ю з нього дух, — сказав Бербедж із зловтішним притиском, і я зрозумів, що він дотримає слова.
Я вдягнув штани і почав застібати гаплики на поясі. Куди поділася Кіт? Може, втекла додому? Це була найбезпечніша схованка. Хай би переждала там, поки Бербедж трохи схолоне. Зараз йому краще не потрапляти на очі.
— Мабуть, їй… Йому стало негаразд… — почав був я, та Бербедж ураз перебив мені мову.
— Не заступайся за того мерзотника! — загорлав він. — Ніщо не може виправдати актора, який без попередження тікає з театру. Якби цей клятий хлопчисько не грав, як… як янгол, я б викинув його з усіма бебехами і ніколи не пустив на поріг театру! Проте, зважаючи на його здібності, я тільки відбатожу його так, що він пам'ятатиме все своє життя.
І саме цю мить до кімнати увійшла Кіт — з таким задоволеним виглядом, ніби курка, що знесла яйце. Всі її страхи минулися. Можна було подумати, що вона стала володаркою світу.
— Вітаю тебе, Піте! Ти…